Справа №2-а-750/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  26 серпня 2011 р.                                                                                     м.Радивилів

Суддя Радивилівського  районного суду Рівненської області Драновська С.З., розглянувши в скороченому провадженні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного  фонду України в Радивилівському районі про визнання діянь (бездіяльність й відмову в перерахунку) протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за останні шість місяців з 01.01.2011р. по 01.07.2011 року та виплачувати її повністю в подальшому,

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання діянь (бездіяльність й відмову в перерахунку) протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за останні шість місяців з 01.01.2011р. по 01.07.2011 року та виплачувати її повністю в подальшому.

          В обґрунтування позову посилається на те, що він  має статус “дитина війни” і має право на отримання надбавки до пенсії як дитина війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач  не виплачував йому цю надбавку і за вказаний період станом на  червень  2011 року виникла заборгованість.

             Відповідач  надіслав до суду заперечення стосовно позовних вимог, посилаючись на те, що  Законом  України "Про державний бюджет" на 2009-2010 роки норми законів, якими обмежено розмір виплати дітям війни,  неконституційними не визнавалися. Крім того, на даний час не розроблено  механізм  реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". А також посилається на те, що відповідно до ухвали Конституційного суду №27-у2009 судом роз"яснено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється тільки за рахунок коштів Державного бюджету України.  Кошти  з Державного бюджету на рахунок  Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі на вказані цілі в 2009-2010 роках не  надходили. Просить застосувати строки давності і відмовити в задоволенні позовних вимог за безпідставністю.    .   

Повно і всебічно дослідивши письмові  докази по справі, давши їм всесторонню, об’єктивну і правову оцінку   суд   дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення  Другої світової війни \тобто станом на 02 вересня 1945року було менше 18 років є дитиною війни.

З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  отже є дитиною війни, що підтверджується паспортом позивача Серія НОМЕР_2 та відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1.

Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

          Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна  соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 зокрема  п.5.4 згаданого рішення Конституційного суду України де зазначено, що  Законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняючи їх дію чи скасовувати їх , оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок –скасування та обмеження  прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності  зупинення дії законів , внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

         Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року і є чинне по даний час. Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

           Як вбачається із розрахунків суми позову, позивач у періоди, зазначені в позовній заяві,  не отримувала підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», хоча мала на це право, а отримувала в меншому розмірі. Аналогічне вбачається з довідки , виданої позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Радивилівському районі №2492від 03.08.2011 року. З даної довідки вбачається, що виплати проводилися, а однак в меншому розмірі ніж передбачено законом.

           Доказів які б спростували  позовні вимоги в цій частині відповідач суду не представив.  

            Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та Постанови №1261 Кабінету Міністрів  України №1261 від 24.10.2007 року «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення до   пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, як дитині війни за останні шість місяців 2011 року та виплачувати її повністю  в подальшому,  є протиправними.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті позивачу підвищення до пенсії за останні шість місяців 2011 року та виплачувати її повністю  в подальшому, в розмірі 30% пенсії за віком. В зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині  є такими, що підлягають задоволенню в частині дорахування позивачу надбавки до пенсії з врахуванням раніше проведених виплат.

Що стосується вимог про виплату після 19.06.2011 року, то позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним:  

14.06.2011 року ВР України прийняла Закон №3491-VI «Про внесення змін до  Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», підписаний Президентом України 15.06.2011 року і набув чинності з 19.06.2011 року. У відповідності з цим Законом у 2011 році норми і положення  ст.6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни»мають застосовуватись у порядку та розмірах встановлених  Кабінетом Міністрів  України  виходячи з наявного  фінансового  ресурсу бюджету ПФ України на 2011 рік. На даний час такий порядок і розміри КМ України не встановлені.

Звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в  частині нарахування і виплати позивачу 30% надбавки до пенсії як дитині війни в подальшому не обґрунтовані та до задоволення не підлягають.

Керуючись ст..ст.160-163 КАС України суд,       

П О С Т А Н О В И В :          

          Позов ОСОБА_1  задовільнити частково.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі в частині не нарахування і не виплати ОСОБА_1  щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16.02.2011р. по 18.06.2011р. - незаконними..

   Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Радивилівському районі  нарахувати і виплатити ОСОБА_1 \ідентифікаційний  номер НОМЕР_3/ щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 16.02.2011року по 18.06.2011 року,  включно з врахуванням раніше проведених виплат.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Стягнути з Державного бюджету на користь позивачки сплачені  судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп..

  Відповідно до ч.1 п.9 ст.256 КАС України постанова підлягає до негайного виконання.

 Постанова може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду  через Радивилівський  районний суд  шляхом подання апеляційної скарги протягом 10  днів з дня отримання копії даної постанови.

 При неподанні в 10-денний строк апеляційної скарги постанова набирає законної сили  по закінченню цього строку, а при поданні  апеляційної скарги постанова набирає законної сили по закінченню розгляду справи апеляційним судом.                                                                    

       Суддя:                                                                                                                                    С.З.Драновська