ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

    ПОСТАНОВА  

   Господарський суд Кіровоградської області у складі судді  Колодій С. Б. 20.06.2006 р. о 11 год. 30 хв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу № 14/131

      за позовом:  Фізичної особи - підприємця Дніщенка Віктора Миколайовича, м.Долинська Кіровоградської області   

до відповідача:  Долинської міжрайонної державної податкової інспекції, м.Долинська Кіровоградської області           

про визнання недійсним рішення  

Секретар судового засідання - Дряпак Я.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Дніщенко В.М. (фізична особа - підприємець) , довіреність № 10  від 25.10.05

від позивача - Іваницький Л.Б., представник за усним клопотанням позивача;  

від відповідача - Лосінець С.М. , довіреність № 10  від 25.10.05 ;  

Приватний підприємець Днищенко В.М. звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Долинської МДПІ №0000531710\0 від 17.05.2005 р. (від 23.08.2005 р. №0000531710\1, від 21.02.2006 р. №0000531710\3) про нарахування податкового зобов’язання по прибутковому податку з громадян в розмірі 884 554,30 грн., №00005411710\0 від 17.05.2005 р. (від 23.08.2005 р. №0000541710\1, від 21.02.2006 р. №0000541710\3) про нарахування податкового зобов”язання по податку на додану вартість в сумі 839 260,20 грн., в тому числі 559 393,47 грн. основного платежу, 279 866,73 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що втрату первинних бухгалтерських документів, які в ході планової перевірки були частково відновлені, але з незрозумілих причин не були взяті до уваги Долинської МДПІ при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень. Здійснивши перевірку без взяття до уваги відновлених первинних документів і на підставі виписки банка про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку, Долинська МДПІ в порушення підпунктів 7.3.1, 7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” безпідставно встановила факт заниження податку на додану вартість.

Крім того, стверджує позивач, донарахування сум податків і застосування штрафних санкцій були проведені відповідачем на підставі перевірки, проведеної непрямими методами, чим порушено вимоги Закону України „Про податок на додану вартість” та Указ Президента України „Про деякі заходи по дерегулюванню підприємницької діяльності”.

В запереченнях на позов відповідач не погоджується з вимогами ПП Дніщенко В.М., вважає їх необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                            ВСТАНОВИВ:

На підставі пункту 2 Указу Президента України від 23.07.1998 р. №817\98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” відповідно плану-графіку та посвідчення на перевірку Долинської МДПІ від 10.12.2004 р. №1195 проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Дніщенко В.М. за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р.

Про проведення перевірки платника повідомлено 01.12.2004 р. листом від 01.12.2004 р. №24-9499.

Перевірка позивача проводилась з 12.12.2004 р. по 29.04.2005 р. з перервою у роботі з 12.12.2004 р. по 18.04.2005 р., що пояснюється тим, що ПП Дніщенко В.М. було заявлено про втрату документів листом №9909 від 17.12.2004 р.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачу було надано термін до 10.04.2005 року на поновлення документів, про що свідчить лист податкової служби №9462\1710 від 22.12.2004 р.

18.04.2005 р. позивач повідомив Долинську МДПІ про те, що документи в зазначений термін поновлені не були.

За результатами перевірки державною податковою службою встановлено порушення пункту 19.1 статті 19 Декрету КМ України „Про прибутковий податок з громадян” щодо збереження даних про доходи, витрати та сплату податків протягом 3 років, тобто не пред’явлення первинних документів для перевірки.

Порушення статті 13 Декрету в частині неправильного включення оподаткованого доходу, в зв’язку з чим донараховано сума податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) за наслідками перевірки, в тому числі 2003 р. прибутковий податок з громадян – 825 483,27 грн., 2004 р. податок з доходів фізичних осіб – 60 186,10 грн.

Порушення підпунктів 7.4.5, 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними донарахована сума податку на додану вартість в розмірі 559 393,47 грн., в тому числі 2003 р. – 456 843,00 грн., 2004 р. – 102 553,44 грн.

Порушення абзацу а) підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі акту перевірки Долинської МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 17.05.2005 р. №00005311710\0 про визначення податкового зобов’язання по прибутковому податку в сумі 884 554,30 грн., №0000541710\0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 839 260,20 грн., в тому числі 559 393,47 грн. основного платежу, 279 866,73 грн. штрафних (фінансових) санкцій.  

Не погодившись з рішеннями податкового органу позивач оскаржив їх в процедурі адміністративного узгодження, але за результатами розгляду скарг позивача на всіх рівнях адміністративного узгодження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача повністю в силу наступного.

Позовні вимоги ПП Днищенка В.М. ґрунтуються на тому, що при проведенні документальної перевірки Долинської МДПІ невраховані його первинні документи, які підтверджують валові витрати та податковий кредит в зв’язку з чим на його думку, визначення податкового зобов’язання є незаконним.

Зазначені доводи позивача спростовуються матеріалами справи.

Згідно розписки позивача від 01.12.2004 р. №24\9499 йому було доведено про проведення документальної перевірки його діяльності за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2004 р. та запропоновано надати за період, який буде перевірятися всі документи, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податкових платежах.

17.12.2004 р. від позивача надійшла заява про надання додаткового терміну на відновлення первинних документів у зв’язку з їх втратою. В зв’язку з заявою позивача, Долинською МДПІ термін проведення перевірки було перенесено на 10.04.2005 р. з метою надання позивачу терміну для поновлення документів.

18.04.2005 р. позивачем надана розписка та довідка про те, що документи за перевіряємий період у наданий податковим органом строк, відновити не зміг, а тому надати їх для перевірки не може.

10.05.2005 р. позивачем на адресу Долинської МДПІ надане пояснення про неможливість надання на перевірку будь-яких первинних документів у зв’язку з їх втратою.

Згідно підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб” оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною собою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до статті 13 Декрету КМ України „Про прибутковий податок з громадян” оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об’єкти оподаткування у розділах 2 та 3 цього Декрету.

Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обоВ2язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов”язань звітного періоду. Якщо платник податків не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визначаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Дніщенко В.М. працював за загальною системою оподаткування, тобто сплачував авансові платежі податку на доходи фізичних осіб. Згідно поданих декларацій валові витрати за 4 квартал 2003 року задекларовані в сумі 2 753 727,34 грн., за 1-3 квартали 2004 року – 618 167,62 грн. та визначено чистий дохід за 4 квартал 2003 р. – 1 822,48 грн., 1-3 квартали 2004 р. – 2 631,57 грн.    

Оскільки позивачем не було подані первинні документи, які б підтверджували валові витрати, визначення податкового зобов’язання проведено податковим органом у відповідності до статті 13 Декрету КМ України „Про прибутковий податок з громадян” та додатком №6 до Інструкції „Про прибутковий податок з громадян” правомірно визначені витрати за нормою 25 відсотків валового доходу в сумі 688 887,45 грн.(2 755 549,82х25%)  за 4 квартал 2003 року, та в сумі 155 199,79 грн. (620 799,19х25%) за 1-3 квартали 2004 року.

З врахуванням задекларованого оподаткованого доходу та за результатами річного перерахунку за 2003 рік обґрунтовано донараховано податкове зобов’язання по прибутковому податку з громадян в сумі 884 557,30 грн.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту були включені суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними (розрахунок визначення сум податку на додану вартість наведено в акті перевірки від 13.05.2005 р., арк. 7-10).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оскільки позивачем на перевірку не було подано жодних податкових накладних для підтвердження суми податку на додану вартість заявлену до податкового кредиту у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, що в судовому засіданні не заперечили ПП Дніщенко В.М. та його представник, Долинської МДПІ правомірно застосовано підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, на підставі якого визначено до сплати податок на додану вартість в сумі 559 393,47 грн.   

Додані позивачем до позовної заяви копії первинних документів не можуть бути підставою для визнання недійсним податкових повідомлень-рішень Долинської МДПІ, оскільки на момент перевірки вказані документи не були подані позивачем та відповідно не досліджувалися посадовими особами, які проводили перевірку.

Отже, визначення податкового зобов’язання проведено у відповідності до тих порушень, які діяли на час проведення перевірки з правомірним застосуванням до виявлених порушень норм податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачу встановлено звітний період такий, що дорівнює місяцю.

Під час перевірки встановлено, що позивачем було несвоєчасне подано податкову декларацію по податку на додану вартість за липень місяць 2004 року. В порушення абзацу а) підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація по строку здачі до 20.08.2004 року надійшла до Долинської МДПІ 31.08.2004 р., вх. №7951. В зв’язку з чим до позивача правомірно застосована штрафна санкція в розмірі 170,00 грн.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, частиною 1 статті 162, статтею 163, частинами 1-4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                           ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.          

 26.06.2006 р.