ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2011 року 11:50 Справа № 2а-0870/5573/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Сіпаки А.В.
при секретарі Глінському А.А.
за участю:
представника позивача Захарченко В.Ф.
представників відповідача Шавло Р.О., Рачинського Р.М., Ганіцької О.М., Кудіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант»
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя
про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просили суд визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011 та зобов’язати відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42077 грн. як переплату з податку на додану вартість.
Представником позивача 03.08.2011 було подано уточнення до адміністративного позову, а саме просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011, № 0000310807 від 19.04.2011, № 0000380807 від 12.07.2011 відповідача та зобов’язати відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42077 грн. як переплату з податку на додану вартість.
В судовому засіданні представником позивача було подано ще одне уточнення до адміністративного позову від 01.09.2011, в якому він просив суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000310807 від 19.04.2011, № 0000380807 від 12.07.2011 у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011 в частині донарахованого податку на додану вартість в розмірі 870532,34 грн. та штрафної санкції в розмірі 217633 грн. та зобов’язати відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42077 грн. як переплату з податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі Акту № 1/08-07/31154435 від 17.01.2011р. «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.10» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011, № 0000050807 від 07.02.2011, № 0000070807 від 07.02.2011 (отримані поштою 09.02.2011) про донарахування страховій компанії податкових зобов'язань та штрафних санкцій.
ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не погодилось з вищезазначеними рішеннями у більшій частині та подав скаргу до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області. Рішенням № 1711/10/25-020 від 15.04.2011 ДПА в Запорізькій області було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000070807 від 07.02.2011 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 47 259,00 грн., в задоволені іншій частини скарги було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ТДВ «СК «Мотор-Гарант» 22.04.2011 подало скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням № 12167 від 04.07.2011 ДПА України податкове повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011 було скасовано в частині включення до валового доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток за загальною ставкою, 86 879 100,00 грн. отриманих позивачем за договорами страхування та перестрахування та суму штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму податку. В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000030807 (виписане нове повідомлення-рішення № 0000380807 від 12.07.2011), а також повідомлення-рішення № 0000050807, № 0000310807 залишені без змін, а скарга-без задоволення.
Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням в частині донарахування 15 977,25 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій у сумі 3 994,31 грн.(порушення п.п.4.1.3 ст.4, п.п. 7.6.1 ст.7 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено валові доходи на загальну суму 60797,00 грн.).
У другому кварталі 2006р. ТДВ «СК «Мотор-Гарант», придбавши за договором № 20-К від 21.06.2006р. акції ВАТ «Турбогідравліка» у ВАТ «Мотор-Січ», включило 60796,00 грн. в доходи окремого обліку акцій, а у четвертому кварталі 2008р. відповідно до додаткової угоди про розірвання договору від 10.10.2008р. та проведення обоюдної реституції, зменшила тіж самі доходи на суму 60797,00 грн. відповідно до діючого на той час законодавства України з питань веденя бухгалтерського та податкового обліку, що відображено було у коригуючий декларації, лист № 33 від 06.02.09р. «Про пояснення коригування декларації за 9 місяців 2008 року».
Крім того, слід зазначити, що з цього питання 13.10.2008р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя вже було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000410807/0, яке було оскаржено у судовому порядку та станом на теперішній час справа № 2а- 2213/09/0870 призначена до розгляду на жовтень 2011р. в Дніпропетровському апеляційному адміністративному суді. Таким чином процедура оскарження цього повідомлення-рішення ще не завершена та не може бути повторно предметом донарахування податкових зобов'язань.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000050807 від 07.02.2011р. було донараховано податок на додану вартість сумі 897 129,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 224 282,25 грн., всього на суму 1 121411,25 грн. (порушення п. 4.1, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2 , п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме страховою компанією завищено задекларовану суму податкового кредиту за вересень 2009р. у розмірі 925866,75 грн. - купівля у ВАТ «Мотор-Січ» верстата трубогнучкого та за квітень 2009р. у розмірі 42449,62 грн. - купівля у ЗАТ «»ТБ «Олена» двигуна авіаційного). Позивач не згоден з такими висновками податкового органу, оскільки всі договори, укладені ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з метою отримання прибутку, є такими, що укладені у межах дозволених господарських операцій, бо вони направлені на отримання коштів та розміщення їх у страхові резерви. Двигун авіаційний АІ-25 також був придбаний з метою отримання прибутку та згідно нашого прохання він зберігався на ЗАТ «ТБ «Олена». Вказує на те, що на той час панувала фінансово-економічна криза, були нестабільні як валютні кошти так і ціни на нерухомість, тому підприємство вирішило придбати станок та двигун як високоліквідні товари.
Позивач також не погоджується з висновками податкового органу щодо нікчемності договору про надання маркетингових послуг № 11/08/08-У від 11.08.2008 року, укладеного Товариством із ТОВ «Таврія Будпостач», оскільки отримання маркетингових послуг Товариством підтверджується не тільки первинними бухгалтерськими документами, які були надані перевіряючим для огляду (запис в журналі реєстрації перевірок № 69 від 17.11.2010), а ще й тим фактом, що на підставі висновків, відображених ТОВ «Таврія Будпостач» в дослідженнях ринку будівельних послуг, Товариством було укладено договір підряду на демонтажні роботи із ЗАТ «ТД «ОЛЕНА» від 01.10.2008, та договір № 5726/08-К на виконання робіт по технічному обслуговуванню з ВАТ «МОТОР СІЧ» від 03.10.2008.
Крім того, позивач не згідний з податковим повідомленням-рішенням № 0000310807 від 19.04.2011р., яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 189 036,00 грн.
Також позивач не згодний з висновком відповідача про правильність нарахування податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 42077,00 грн. за вересень 2008 року. Позивач подавав уточнюючий розрахунок № 12009 від 30.09.2008р. та перерахував до бюджету 42077,00 грн. 29.09.2008р. по зобов'язанням з податку на додану вартість за минулі податкові періоди відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000520807/3 від 26.06.2009р. Відповідач вважає, що ця сума була перерахована в рахунок сплати податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року. Однак, у ТДВ «СК «Мотор-Гарант» у вересні 2008 року не було ніяких зобов'язань з ПДВ, що підтверджується матеріалами Акту перевірки і таким чином 42077.00 грн. фактично переплачено до дербюджету, про те податковий орган це не зазначив та не відобразив в обліковій картці платника податків суму 42077,00 грн. як переплату з податку на додану вартість.
Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, суду пояснили, що ТДВ «СК «Мотор-Гарант» в ході проведення планової перевірки не доведено факт придбання станка трубогнучкого для використання його в господарській діяльності страхової компанії на порушення п.п.7.4.1, пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та | доповненнями страховою компанією завищено задекларовану суму податкового кредиту в рядку "0.1 декларації за вересень 2009р. у розмірі 925 866,75 грн.
Щодо господарських відносин між ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та ЗАТ «ТБ «Олена», то відповідач зазначив наступне. ТДВ «СК «Мотор-Гарант», в ході проведення планової перевірки, не доведено факт придбання двигуна авіаційного №5442042 для використання його в господарської діяльності страхової компанії. Факт передачі двигуна авіаційного від Продавця Покупцю підтверджується лише наданням податкової та видаткової накладних, після продажу двигун авіаційний фактично залишився на території ЗАТ «ТБ «Олена», перевезення його не підтверджено товарно - транспортною накладною, до перевірки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не надано формуляр на двигун авіаційний, який є невід'ємною частиною двигуна та обов'язковим документом при його купівлі – продажу, не складено договір на відповідальне вберігання авіаційного двигуна, не надано довіреність від ЗАТ «ТБ «Олена» на отримання авіаційного двигуна для відповідального зберігання, не складено акту приймання - передачі на відповідальне зберігання двигуна авіаційного, розрахунки за станок між «СК «Мотор-Гарант» та ЗАТ «ТБ «Олена» не здійснено.
Враховуючи вищевикладене, правочини укладені між ТДВ „СК „Мотор-Гарант" та ЗАТ »Олена» не спричинили реального настання юридичних наслідків, укладання цивільно- ових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.
Просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши думку представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судом встановлено, що посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку «СК «Мотор-Гарант» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.09.2010, за результатами якої складено Акт № 1/08-07/31154435 від 17.01.2011р. «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТДВ «СК «Мотор-Гарант» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08 по 30.09.10р.» та СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011, № 0000050807 від 07.02.2011, № 0000070807 від 07.02.2011.
ТДВ «СК «Мотор-Гарант» не погодилось з вищезазначеними рішеннями у більшій частині та подав скаргу до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області. Рішенням № 1711/10/25-020 від 15.04.2011 ДПА в Запорізькій області було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000070807 від 07.02.2011 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 47 259,00 грн., в задоволені іншій частини скарги було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ТДВ «СК «Мотор-Гарант» 22.04.2011 подало скаргу до Державної податкової адміністрації України. Рішенням № 12167 від 04.07.2011 ДПА України податкове повідомлення-рішення № 0000030807 від 07.02.2011 було скасовано в частині включення до валового доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток за загальною ставкою, 86 879 100,00 грн. отриманих позивачем за договорами страхування та перестрахування та суму штрафних санкцій, нарахованих на зазначену суму податку. В іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000030807 (виписане нове повідомлення-рішення № 0000380807 від 12.07.2011), а також повідомлення-рішення № 0000050807, № 0000310807 залишені без змін, а скарга-без задоволення.
Щодо заниження валових доходів на загальну суму 60797 грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.
Згідно із п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вищевказаного Закону платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ВАТ «Мотор Січ» 21.06.2006 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-20 та між сторонами 23.06.2006 було складено Акт прийому-передачі цінних паперів.
25.09.2008 між цими ж сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-20, відповідно до якої продавець (позивач) зобов’язується повернути покупцю 60797 грн., одержаних за цінні папери, а покупець зобов’язується повернути продавцю цінні папери.
Як вбачається з акту перевірки в декларації з податку на доходи страховика за 2008 рік позивач відобразив зменшення валових доходів на 58653 грн. та в декларації з податку на доходи страховика за півріччя 2009 року зменшив валові доходи на 2143 грн.
Як встановлено в судовому засіданні, оскільки доходи від продажу акцій не були включені до складу доходів, то позивачем було порушено вищевказані норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо завищення задекларованої суми податкового кредиту та винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000050807 від 07.02.2011, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 897129 грн. за застосовано штрафну санкцію в розмірі 224282.25 грн., всього на суму 1121411,25 грн. суд повідомляє наступне.
Судом встановлено, що між ВАТ «Мотор Січ» та позивачем 29.09.2009 було укладено договір купівлі-продажу товару № 5780/09-К (УСиСР), за яким постачальник зобов’язується поставити, а покупець сплатити та прийняти станок трубогнучкий моделі SE 976 з ЧПУ на суму 4629333,74 грн., крім того 925866,75 ПДВ та 25.12.2009 між сторонами було укладено додаткову угоду до даного договору.
Як додаток до договору купівлі-продажу між позивачем та ВАТ «Мотор Січ» було складено акт прийому передачі, на якому однак, як вбачається з матеріалів справи відсутні номер та дата і яким позивач підтверджує факт отримання даного станка.
Згідно із п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону Про ПДВ встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача, що вищевказаний товар придбаний для використання у межах господарських операцій та направлений на отримання прибутку, оскільки на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту представником позивача не надано будь-яких документів та не доведено факт придбання зазначеного станка для використання його в господарській діяльності, а саме акт прийому-передачі оформлений без номеру та дати, його перевезення не підтверджено товарно-транспортними накладними, відсутній договір зберігання станка, відсутні документи на підтвердження розрахунків та позивачем та ВАТ «Мотор Січ», а тому суд приходить до висновку, що така діяльність не була направлена на отримання прибутку і позивачем було безпідставно завищено податковий кредит на суму 925866,75 грн. за вересень 2009 року.
До того ж самого висновку суд приходить і виходячи з аналізу господарських відносин між позивачем та ЗАТ «ТБ «Олена».
Як встановлено в судовому засіданні позивачем було придбано у ЗАТ «ТБ «Олена» двигун авіаційний АІ – 25 серійний № 5442042.
ЗАТ «ТБ «Олена» надано ТДВ «СК «Мотор-Гарант» рахунок-фактуру №СФ - 0000009 від 28.04.09 для сплати за двигун авіаційний АІ - 25 серійний №5442042 в кількості 1 шт.
Поставка авіаційного двигуна від ЗАТ «ТБ «Олена» була здійснена 28.04.2009 на підставі листа ЗАТ «ТБ «Олена» № 44 від 28.04.2009 та видаткової накладеної № РН-0000001 від 28.04.2009.
В судовому засіданні було досліджено лист Голові Правління ЗАТ «ТБ «Олена» від 28.04.2009 № 166-1, в якому позивач просив залишити двигун авіаційний на тимчасове зберігання за місцем його теперішнього розташування.
Суд вважає, що позивачем не доведено факт придбання двигуна авіаційного № 5442042 для використання його в господарській діяльності, так само як станка трубо гнучкого, оскільки на підтвердження використання його в господарській діяльності та правомірності формування податкового кредиту позивачем до суду не надано ні товарно-транспортних накладних, не складено договір на відповідальне зберігання, не надано довіреність на отримання авіаційного двигуна для відповідального зберігання, не складено акту приймання-передачі, не здійснено розрахунки, факт передачі підтверджується лише наданням видаткової накладної, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Таким чином суд рахує, що позивачем неправомірно завищено податковий кредит, а тому дії податкового органу є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Крім того, в судовому засіданні було досліджено правильність визначення позивачем податкового кредиту при надання маркетингових послуг.
Як вбачається з акту перевірки та не заперечується самим позивачем між ТДВ «СК «Мотор Гарант» та ТОВ «Таврія Будпостач» було укладено договір від 11.08.2008 № 11/08/08-У про надання маркетингових послуг. За даним договором Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується провести маркетингові дослідження ринку будівельних послуг з метою визначення найбільш оптимальних варіантів по вибору підрядника, субпідрядника, проектантів, а також вивчення ринку будівельних матеріалів з метою проведення реконструкції будівлі.
Суд вважає, що позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту при наданні маркетингових послуг. При цьому суд виходив із того, що факт надання позивачу маркетингових послуг не підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актом виконаних робіт, протоколом здачі результатів робіт (який містить перелік наданих послуг та їх вартість), податковою накладною та платіжними документами, а операції з придбання цих послуг не відображені у книзі придбання товарів та бухгалтерському обліку. Крім того, на вимогу суду не надано самий договір про надання маркетингових послуг від 11.08.2008 № 11/08/08-У.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податковим органом при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не порушено вимог чинного законодавства, висновки є правомірні та обґрунтовані, податковий орган діяв у межах та спосіб визначений чинним законодавством.
Щодо позовних вимог стосовно зобов’язання відповідача відобразити в обліковій картці платника податків суму 42077 грн. як переплату з податку на додану вартість, то суд також вважає, що вони не підлягають до задоволення, оскільки питання відображення даної суми в картці платника податків відноситься до внутрішньої компетенції податкового органу і суд не вправі перебирати на себе функції податкового органу.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем не доведено суду незаконність та необґрунтованість прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування прийнятих податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та зобов’язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ А.В. Сіпака
Постанова виготовлена в повному обсязі 20.09.2011