КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-421/11                                                       Головуючий у 1-й інстанції:   Журавський В.В.  

Суддя-доповідач:  Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

    Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                               Аліменка В.О.,

суддів                                                   Василенка Я.М., Шурка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області на Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому  2011 року позивач звернувся у суд з позовом про визнання дії неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплатити передбачену ст. 50 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю мінімальної пенсії за віком та пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність якої пов’язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з ст. 54 вказаного Закону починаючи з 01.01 2010 року.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2011 року позов задоволено частково: визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано здійснити позивачу перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, з серпня 2010 року по січень 2011 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.  

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести перерахунок пенсії підлягає задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідом ІІ групи та перебуває на обліку у відповідача, де отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Крім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсій, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Судовою колегією не приймаються до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ-ї групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, було порушено.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, постанова місцевого суду підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Управління Пенсійного фонду України у м. Борисполі Київської області –залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01.03.2011 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                  В.О. Аліменко          

                              Судді                                                            Я.М. Василенко

                                                                                          О.І. Шурко