КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: №2а/2370/198/2011 Головуючий у 1- й інстанції Руденко А.В.
Суддя - доповідач: Файдюк В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
05 липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Файдюка В.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування постанови, –
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до до відділу державної виконавчої служби Монастирищенського районного управління юстиції в якому просили визнати протиправними дії відповідача по проведенню виконавчих дій (знесенню гаража) 04.11.2010 року, складанню акта державного виконавця від 04.11.2010 року та винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження №10751965 від 05.11.2010року; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо порушення 3-денного строку надіслання копії постанови про закінчення виконавчого провадження; скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого зовадження №10751965 з примусового виконання виконавчого листа № 2-30, виданого 19.04.2005 року Монастирищенським районним судом Черкаської області.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 закрито, та вказано, що спір не належить розглядати в порядку КАС України.
На вказану ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права
До суду апеляційної інстанції особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
Враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При постановленні оскаржуваної ухвали Черкаський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження по даній справі, в частині вимог позивача –ОСОБА_2, оскільки остання не є учасником виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-30, виданого 19.04.2005 року Монастирищенським районним судом, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що спір щодо захисту її прав як боржника у виконавчому провадженні відсутній, тому позовні вимоги ОСОБА_2 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства..
З таким висновком судова колегія не може погодитись, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ст. З КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. З КАС України).
Частина 1 ст. 55 Конституції України гарантує кожній людині право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (ч. 1 ст. 6).
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч. 2 ст. 6).
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що оскільки боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_3, а не ОСОБА_2, то спір щодо захисту її прав як боржника у виконавчому провадженні відсутній, а тому її позовні вимоги не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства у зв’язку із відсутністю порушеного права.
Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Право позивача звернутися із позовом про визнання нечинним або скасування рішення суб'єкта владних повноважень, прямо передбачено п.6 ч. 4 ст. 105 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про шлюб від 16 травня 1965 року № 4 позивачі є подружжям.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 368 Цивільного кодексу України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 цього Кодексу передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відтак в силу вказаних положень законодавства знесений відповідачам гараж є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, тому його знесення в рівній мірі порушує як право власності ОСОБА_3 так і право власності ОСОБА_2 на цю споруду.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року № 1276/10/13-09 «Щодо справ з приводу рішень дій або бездіяльності державної виконавчої служби», також справами адміністративної юрисдикції є справи за позовами осіб, які не є учасниками виконавчого провадження та не є особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, якими порушено їх права чи свободи
Відтак, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуваною ухвалою суду неправомірно закрито провадження в частині вимог ОСОБА_2
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись, ст.ст.3, 15, 17, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2011 року –скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна