12.09.2011
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/10805/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника Віталія Валерійовича < Текст >
при секретаріПетранцові О.Ю.
за участю:
представника позивача Дарчука Д.В.
представника відповідача Тичинського Д.Є< ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк" до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, про виключення майна з акту опису й арешту майна та скасування арешту з предмета іпотеки, -
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" в особі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з адміністративним позовом до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить скасувати арешт, накладений на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та перебуває в заставі ПАТ «ВТБ Банк».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого за усіма правами та обов'язками являється ПАТ «ВТБ Банк», був укладений кредитний договір № 18/08B-R511 (далі Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_5 було надано кредит у розмірі 270 000 дол. США строком користування до 13.03.2028р. зі сплатою за користування кредитом 12,50 відсотків річних. У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_5. та Банком було укладено іпотечний договір № 18/08В-І від 13.03.2008р. (далі - договір іпотеки). Відповідно до умов договору іпотеки в іпотеку передане таке нерухоме майно: 4-х кімнатна квартира загальною площею 94,40 кв. м., жилою 67,20 кв. м., кухня 8,70 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборгованість по кредиту станом на 17 червня 2011р. складає 3 346 801,18 грн., тому, позивач вимушений звернутися за захистом своїх прав до суду.
У судове засідання з’явився представник позивача, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову не заперечув, просив суд прийняти рішення згідно чинного законодавства на розсуд суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 13 березня 2008 року між ОСОБА_5 та ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого за усіма правами та обов'язками є ПАТ «ВТБ Банк»згідно статуту від 29.07.2010р, був укладений кредитний договір № 18/08B-R511, за умовами якого ОСОБА_5 було надано кредит у розмірі 270 000 дол. США строком користування до 13.03.2028р. зі сплатою за користування кредитом 12,50 відсотків річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_5. та Банком було укладено іпотечний договір № 18/08В-І від 13.03.2008р. Відповідно до умов договору іпотеки в іпотеку передане таке нерухоме майно: 4-х кімнатна квартира загальною площею 94,40 кв. м., жилою 67,20 кв. м., кухня 8,70 кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Заборгованість по кредиту станом на 17 червня 2011р. складає 3 346 801,18 грн.
З 18 серпня 2009р. позичальник ОСОБА_5 знаходиться під вартою за здійснення злочинів, передбачених ст. 307 ч. 2, (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів групою осіб) ст.317 ч. 2 (організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів групою осіб) КК України.
Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу 25 серпня 2010р по кримінальній справі № 1- 145/10/0408 винесений вирок, згідно якого ОСОБА_5 позбавлений свободи строком на 8 років з конфіскацією особистого майна з відбуттям покарання в кримінально-виправному закладі. На підставі даного вироку Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу був виданий виконавчий лист № 1-145 від 26.01.2011р. про конфіскацію майна боржника ОСОБА_5, який на даний час знаходиться на примусовому виконанні у державного виконавця Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Тичинського Д.Є. Згідно листа виконавчої служби за вих. № 0314/6270/3 від 17.05.2011р., державним виконавцем 17.05.2011р. складено акт опису і арешту майна боржника, а саме квартири, що знаходиться в іпотеці Банку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави, також ст. 20 визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користування іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі якщо:
1. право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
2. вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Крім того, частиною 8 ст. 54 вказаного Закону, встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням закону України «Про іпотеку», ст.ст. 12, 33, якого, в свою чергу, надають право задовольнити власні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки лише іпотекодержателю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим же Законом.
Таким чином, звернути стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження про конфіскацію майна представляється можливим, коли вартість предмета іпотеки перевищує розмір заборгованості боржника перед заставодержателем або ж у випадку виникнення права застави після винесення судом рішення про конфіскацію майна.
За повідомленням ПАТ «ВТБ Банк»вартість предмета іпотеки на даний час складає близько 853 000 грн. Заборгованість по кредиту станом на 17 червня 2011р. складає 3 346 801,18 грн. Як наслідок, звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та перебуває в іпотеці ПАТ «ВТБ Банк», враховуючи, що рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу про конфіскацію майна ОСОБА_5 винесене після укладення відповідного договору іпотеки, в рамках виконавчого провадження про конфіскацію майна, є таким що не відповідає вимогам Законів України «Про Іпотеку», «Про заставу» та «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 3-5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, або ж за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, у разі наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий виключно за рішенням суду.
Відповідно до п.7 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 71, 86, 160, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений < Текст >
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >В.В. Кальник
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >