Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/14846/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 00 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Барабаш Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі
м. Донецька
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Ворошиловському районі м. Донецька
про стягнення витрат на виплату пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який
помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання по справі ОСОБА_1 за період квітень-червень 2011 року у
розмірі 1454,98 гривень
за участю:
представника позивача: ОСОБА_2, за дов. № 13978/08 від 10 серпня 2011 року,
представника відповідача: ОСОБА_3, за дов. № 05/03-1708 від 20 вересня 2011 року
Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по справі ОСОБА_1 за період квітень-червень 2011 року у розмірі 1454,98 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача надав у судовому засіданні письмові заперечення № 05/03-1680 від 16 вересня 2011 року, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії згідно пункту 1 підпункту «д» статті 21 Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. У пункті 3 цієї статті зазначено, що такими є жінки, яки досягли 55 років, якщо вони не працюють, інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-
ВСТАНОВИВ:
У період з квітня 2011 року по червень 2011 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідач відмовився підписати зазначені в актах витрати, зокрема, пов’язані з виплатою пенсії ОСОБА_1 у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, на загальну суму 1454,98 гривень, посилаючись на те, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року від нещасного випадку на виробництві, місце роботи Шахта ім. М.І.Калініна, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не виповнилося 55 років, тому права на страхові виплати у разі смерті потерпілого вона не має.
На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька знаходиться ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно заяви від 26 серпня 2010 року про зміну виду пенсії за віком на пенсію у зв’язку із стратою годувальника.
Відповідно наданого у судовому засіданні представником позивача акту про нещасний випадок на виробництві ОСОБА_4 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві – шахті ім. М.І.Калініна, у місті Донецьк ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 26 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулась застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Пункт 4 Постанови визначає, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено в 2009 році з 1 квітня підвищення до пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги інвалідів з дитинства та дітям –інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам у розмірі 7,5 гривні, збільшуючи його з 1 липня до 14,2 гривні, а з 01 жовтня –до 28,4 гривні. Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам, а особам, які одержують пенсію (державну соціальну допомогу) на дітей та/або недієздатних осіб – незалежно від одержуваного доходу.
Пункт 2 Постанови визначає, що виплата підвищення, передбаченого цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне утримання або державна соціальна допомога.
Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Частиною 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що у разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.
У разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Позивач надав у судовому засіданні копію акту № 44 про нещасний випадок на виробництві про смерть ОСОБА_4 за формою Н-1 від 16 травня 1985 року. Нещасний випадок стався ІНФОРМАЦІЯ_3 року на шахті ім. М.І.Калініна в місті Донецьку.
Факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні чоловіка – ОСОБА_4 підтверджений наданою у судовому засіданні копією рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22 жовтня 2004 року.
Згідно п. 2 Порядку, зазначений Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Так, за змістом ч. 2 ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди, як передбачено ст. 5 Угоди.
Оскільки смертельний випадок стався на території Української РСР на шахті ім. М.І.Калініна у місті Донецьку та факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні чоловіка – ОСОБА_4 підтверджений рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 22 жовтня 2004 року, у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька виникає зобов’язання по відшкодуванню витрат в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.
Вимоги позивача щодо стягнення сум державної адресної допомоги не можуть бути задоволені, оскільки вони не відповідають вимогам Порядку відшкодування витрат Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і підстав для стягнення з Фонду витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги не має.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення сум основного розміру пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по справі ОСОБА_1 та витрат на виплату та доставку пенсій за період квітень-червень 2011 року у загальному розмірі 461,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення витрат на виплату пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по справі ОСОБА_1 за період квітень-червень 2011 року у розмірі 1454,98 гривень задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька суми основного розміру пенсій та поштового збору на доставку пенсії ОСОБА_1 за період квітень-червень 2011 року у розмірі 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 40 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 19 вересня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.