ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11 серпня 2011 року   10:30                                    Справа №  2а-0870/3766/11

 Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:

позивача:                     ОСОБА_1, довіреність від 15.07.2011 №07-7/2428

відповідача:                     ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2011 №2а

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до   Державного підприємства «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8»

про   стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19 травня 2011 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8» (далі – відповідач, ДП «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8»), в якій просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів ДП «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8», середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2010 рік складала 19 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”, середньооблікова кількість інвалідів повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншою ніж встановлено нормативом. За порушення норм чинного законодавства відповідачу були нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 20 852,63 грн. У зв’язку із порушенням строків сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році відповідачем, позивач на вказану суму нарахував пеню у розмірі 212,84 грн.

Ухвалою суду від 20 травня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі №2а-0870/3766/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 червня 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, надав письмові заперечення проти позову, які обґрунтовані тим, що на протязі 2010 року відповідач неодноразово звертався до центру зайнятості з інформацією про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом подання звітності про наявність вакансій на яких може використовуватись праця інвалідів. Інваліди, які направлялися до відповідача центром зайнятості у 2010 році, відмовилися від працевлаштування на Державному підприємстві “Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8”, оскільки  їм не підходили запропоновані вакантні посади, заробітна плата та безпосередня робота з засудженими. Крім тогоЗокрема зазначивши, що відповідно до чинного законодавства на відповідача покладено обов’язок створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, а не зобов’язано працевлаштовувати інвалідів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Запорізький окружний адміністративний суд, -

                                                       ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8» до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників, що працювала у відповідача у 2010 році склала 19 осіб.

Частиною першою ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Отже, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за формою 10-ПІ, середньооблікова кількість інвалідів, що працювали у відповідача у 2010 році становить 0 осіб.

Судом встановлено, що протягом 2010 року відповідач неодноразово звертався до Веселівського районного центру зайнятості зі звітами Ф3-ПН (про наявність вільних робочих місць) з відміткою підприємства про те, що підприємству потрібен інвалід. Звіти надавались: 28.12.2009; 02.02.2010; 25.02.2010; 20.03.2010; 27.04.2010; 15.05.2010; 21.06.2010; 20.07.2010; 21.09.2010; 20.10.2010; 22.11.2010, що підтверджується копіями звітів за формою №3-ПН, які містяться в матеріалах справи, а також листом Веселівського районного центру зайнятості від 27 липня 2011 року №640/17-10.

На підприємство було направлено 2 інваліда, які відмовились від працевлаштування у зв’язку з транспортною недоступністю до підприємства відповідача, що підтверджується копіями направлень на працевлаштування №8661002020003001 від 03.02.2010 та №8661006220002007 від 17.08.2010 з відміткою інвалідів мовою оригіналу “отказываюсь транспортная недоступность”, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, Державне підприємство «Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області №8» неодноразово зверталось з оголошеннями в газету, що підприємство запрошує на роботу людей з робочою групою інвалідності, копії зазначених газет знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За правилами ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вирішуючи питання про стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати інвалідів на створені робочі місця. Обов’язок з пошуку робочих місць для інвалідів покладено як на державну службу зайнятості, так і на самих інвалідів, а обов’язком роботодавця є вже безпосереднє працевлаштування інваліда на спеціально створене робоче місце, тобто укладення з ним трудового договору.

В свою чергу, обов’язок державних органів щодо організації працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов’язку щодо створення робочих місць і надання, передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів, інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, начальником Веселівської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8), на виконання вимог закону, 25 грудня 2009 року видано наказ №296 “Про встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2010 рік”.

У відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв’язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк – про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем були вжиті необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а саме надання звітів про зайнятість. Факт відсутності працевлаштованих інвалідів відповідно до нормативу, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності, яка могла настати лише у випадку не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вина відповідача не була доведена, а тому підстави для притягнення його до господарсько-правової відповідальності відсутні, у зв’язку з чим, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили і є остаточною після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                Ю.П.Бойченко