ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2011 р. Справа № 2a-1727/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Рудій В.О.
за участю: представника позивача - Мушинського В.Т., представника відповідача - Гавадзина М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:
Тисменицького районного споживчого товариства
до відповідача: Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0000421520 від 16.05.2011 року,-
ВСТАНОВИВ:
Тисменицьке районне споживче товариство звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000421520 від 16.05.2011р.
Позовні вимоги мотивувало тим, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права України.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що донарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій до позивача застосовано безпідставно, а висновок відповідача при визначенні податкового зобов’язання та застосування фінансових санкцій суперечить чинному законодавству. Вказали, що при перевірці ДПІ включило до обсягу зобов’язань Тисменицького районного споживчого товариства суми продажу товарів підрозділів, Стриганицького КП, ВП "Маріанна", ГВП "Зодіак", ГВП "Фортуна", ГВП "Тисменицький коровай".
На думку представника позивача, Тисменицьке районне споживче товариство не зобов’язане включати суми продажу до декларацій про ПДВ у зв’язку з тим, що підрозділи являлись платниками ПДВ, крім цього, зазначив, що за результатами ліквідації госпрозрахункових відокремлених підрозділів позивач не перейняв на себе активи і зобов’язання ліквідованих госпрозрахункових підрозділів. Просить оскаржуване рішення скасувати, оскільки воно прийнято на підставі необґрунтованих висновків, зазначених в акті перевірки, який не відповідає встановленій формі для актів камеральних перевірок.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вважає, що відповідачем правомірно донараховано Тисменицькому районному споживчому товариству податкові зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 170215,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 42554,00 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість". Просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представників сторін, дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.
Працівниками ДПІ в Тисменицькому районі проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток.
За результатами перевірки виявлено порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", про що складно акт від 16.05.2011 року за №1160/1520/01752937.
На підставі вказаного акту ДПІ в Тисменицькому районі прийняла оскаржуване рішення від 16 травня 2011 року за № 0000421520, яким збільшено суму грошового зобов’язання позивача за платежем податок на додану вартість за порушення Закону України "Про податок на додану вартість".
З матеріалів справи встановлено, що Тисменицьке районне споживче товариство за період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року було платником податку на додану вартість, з 30.09.2009 року по 31.12.2009 року у відповідності до свідоцтва про право сплати єдиного податку здійснювало діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. З 13.01.2010 року зареєстровано платником податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся в підпорядкуванні Тисменицького районного споживчого товариства знаходилось п’ять відокремлених підрозділів Стриганицьке КП, ВП "Маріанна", ГВП "Зодіак", ГВП "Фортуна", ГВП "Тисменицький коровай", які були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Перевіркою встановлено, що згідно поданих декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік Тисменицьким районним споживчим товариством задекларовано обсяг оподатковуваних поставок склав 364 800,00грн. При цьому, у відповідності до декларацій з податку на прибуток вищевказаних структурних підрозділів обсяг продажу товарів, робіт, послуг склав 1386100,00 грн. Таким чином, різниця між задекларованими Тисменицьким районним споживчим товариством та його структурними підрозділами обсягами поставок за три квартали 2009 року склала 1021300 грн.
Як зазначено в акті, Тисменицьким районним споживчим товариством в порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 170215,00 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року.
Загальна сума від здійснених Тисменицьким районним споживчим товариством та відокремленими господарськими підрозділами операцій з поставки товарів (послуг) дванадцяти календарних місяців 2009 року сукупно перевищила 300000 грн.
Виходячи із обставин справи, судом встановлено, що головним підприємством не враховано вимоги пп.7.2.8 п.7.2 ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими зобов’язано вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг) філіями чи структурними підрозділами (відображення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту). Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, подання яких повинно забезпечити підприємство - платник податку на додану вартість, до складу якого входять філії чи структурні підрозділи.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим їх сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Статтею 17 Закону України "Про систему оподаткування" також визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Пунктом 1.2. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що "особа" – це будь-яка з наведених відповідно законом осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні, а саме: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.
Пунктом 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку – це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно пункту 9.3 статті 9 Закону особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом.
У відповідності до пункту 9.4 ст.9 Закону особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Аналізуючи у сукупності норми Закону "Про податок на додану вартість" суд зазначає, що закон містить вичерпний перелік суб’єктів, які є відповідними "особами", тобто платниками податку на додану вартість.
Відповідно до пунктів 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі, або частину її функцій, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Згідно статті 55 Господарського кодексу України філія не є суб’єктом господарювання.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" виділені на окремий баланс філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, зобов’язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності головного підприємства.
Таким чином, суд доходить до висновку про те, що філії Тисменицького районного споживчого товариства не мають статусу "особи" у відповідності до положень пунктів 1.2. та 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", а в періоді, що перевірявся, позивачем не включено до об’єкту оподаткування суми продажу товарів (робіт, послуг) проведених відокремленими підрозділами і відповідно не нараховано податкових зобов’язань та занижено показники, щодо включення у податкових деклараціях податкового кредиту та підлягають виключенню з податкового обліку структурних підрозділів.
На головну організацію, яка має в складі загальної структури окремо виділені структурні підрозділи без права юридичної особи, покладається відповідальність за своєчасність та повноту проведення розрахунків з бюджетом із ПДВ, з урахуванням обсягів з продажу товарів (робіт, послуг), проведених самостійно структурними підрозділами.
З огляду на це, та враховуючи, що структурними підрозділами сплата податку на додану вартість за період що перевірявся не здійснена, відповідач правомірно донарахував позивачеві податкові зобов’язання з податку на додану вартість з операцій поставки товарів (робіт, послуг) окремими філіями, та, відповідно, штрафні санкції з цього приводу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 12.09.2011 року.