Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2011 року Справа № 2а-6419/11/1270

          < Текст > 

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:                                                  Горпенюк О.А.,

при секретарі:                              Марковій О.О.,

за участю сторін:

представника позивача                    ОСОБА_1 (дов. від 04.07.11 №1/01-2485)

відповідач:                                        не з’явився

          розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення сумі 1170,35 грн., -

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2011 року до Луганського оружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення сумі 1170,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 10 листопада 2004 року у зв’язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи відповідачу – ОСОБА_2 надано статус безробітного. У заяві від 10.11.2004 відповідач вказала, що трудовою діяльністю не займається, як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрована. У Луганському міському центрі зайнятості відповідач перебувал на обліку, як безробітна з 10.11.2004 по 20.02.2006 Допомога по безробіттю виплачена за період з 10.11.2004 по 04.11.2005, переплата допомоги по безробіттю за цей період складає 1170,35 грн.

20.02.2006 ОСОБА_2 знята з обліку у зв’язку з невідвідуванням центру зайнятості без поважних причин 30 календарних днів

24.06.2011 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського міського центру зайнятості, де було виявлено, що за даними держреєстратора від 27.04.2011 вих № 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_2 з 14.04.1998 перебуває в статусі фізичної особи-підприємця.

24.06.2011був виданий наказ про повернення коштів ОСОБА_2 протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення.

Даний лист-повідомлення відповідач отримав 29 червня 2011 року, але у добровільному порядку на цей час кошти не повернув.

У зв’язку з наведеним позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з відповідача незаконно отримане матеріальне забезпечення сумі 1170,35 грн.

Представник позивача у судовому засідання надав пояснення аналогічні викладеним  позовній заяві

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надати заперечення на позов не скористався.

Відповідно до ч. 11 ст.. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ст.. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

За таких обставин в силу положень ст. ст. 35, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача належним чином повідомленого про час, дату та місце розгляду справи від якого не надійшла заява про перенесення розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх письмовими доказами вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України  встановлено, що  органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти  лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов’язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Судом встановлено, що відповідача ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 10.11.2004 було взято на облік Луганським міським центром зайнятості, надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_2(а.с. 10). Відповідач перебував на обліку в Луганському міському центрі зайнятості у період з 10.11.2004 по 20.02.2006.

Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою Управління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі –Порядок № 60/62).

Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).

Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до витягу із наказів про прийняті рішення по особі – ОСОБА_2, ПК № НОМЕР_2, відповідача наказом від 21.02.2006 знято з обліку, у зв’язку з невідвідуванням безробітним ДСЗ без поважних причин 30 календарних днів і більше (а.с. 12)

Згідно листа Управління державної реєстрації та міського реєстру від 27 квітня 2011 року вих. 01/10-693/0/39-11 відповідач з 14.04.2011 зареєстрована, як фізична особа-підприємець (а.с.8)

Згідно протоколу засідання комісії по розслідуванню страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним № 31/09 від 24 червня 2011 року в результаті звірки бази даних безробітних, які перебували на обліку в Луганському міському центрі зайнятості з базами даних Держреєстратора , було вирішено направити лист-повідомлення ОСОБА_2 про добровільне повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 10.11.2004 по 04.11.2005 у сумі 1170,35 грн. (а.с.13-14).

Таким чином суд дійшов висновку, що у період перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач була зайнятою особою, а саме була зареєстрована, як фізична особа-підприємець і відповідно до ст.ст. 1, 2, Закону України «Про зайнятість населення», п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідач – ОСОБА_2 незаконно отримала матеріальну допомогу по безробіттю за період з 10.11.2004 по 04.11.2005 у сумі 1170,35 грн.

Відповідно до наказу Луганського міського центру зайнятості від 24.06.2011 № 100-б (а.с.16) на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення від 24.06.2011 №1/09-2370 про повернення незаконно отриманих коштів, в якому вказано, що кошти у розмірі 1170,35 грн. підлягають поверненню та повинні бути перераховані протягом п’ятнадцяти календарних днів з дня отримання листа (а.с.15).

Повідомлення від 24.06.2011 №1/09-2370 про повернення незаконно отриманих коштів, отримано особисто відповідачем 29.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15 зворотній бік).

У встановлено законодавством порядку відповідач не оскаржував в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку таке рішення позивача, у п’ятнадцятиденний строк добровільно суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю не повернув.

З огляду на вищевикладене суд вважає., що позовні вимог законним, обґрунтованими, доведеними у суді, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158 – 163, 167 КАС України, -

                                                    П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення сумі 1170,35 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Луганського міського центру зайнятості (91053, м. Луганськ, вул. 50-річчя Створення СРСР, 22-б, р/р 37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582, банк ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013) незаконно отримане матеріальне забезпечення у сумі 1170,35 (одна тисяча сто сімдесят гривень 35 коп.)грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку  до Донецького апеляційного адміністративного суду.

           Апеляційна скарга  подається  до  Донецького апеляційного адміністративного  суду через  Луганський окружний адміністративний суд. Копія  апеляційної  скарги  одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

           Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  першої  інстанції подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.  У разі застосування судом частини третьої статті  160  КАС України,  а також  прийняття  постанови  у  письмовому  провадженні апеляційна скарга подається  протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних  повноважень  у  випадках  та  порядку, передбачених  частиною  четвертою  статті 167 КАС України,  було повідомлено  про  можливість  отримання   копії постанови   суду безпосередньо   в   суді,  то  десятиденний  строк  на  апеляційне оскарження постанови суду  обчислюється  з  наступного  дня  після закінчення  п'ятиденного  строку  з  моменту  отримання  суб'єктом владних повноважень повідомлення про  можливість  отримання  копії постанови суду.

           Постанова набирає законної сили  після  закінчення  строку  подання  апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо  таку скаргу не було подано.

           У разі подання апеляційної скарги  судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після  повернення  апеляційної скарги,  відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          < Текст > 

           СуддяО.А. Горпенюк