Справа № 2а- 7501/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2011 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бідонька А.В.,
при секретарі судового засідання Загребельному В.І.
за участю:
представника позивача - Батриної О.Ф.
представника відповідача - Піскун Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Плутон Трейд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з врахуванням відмови від частини позовних вимог просить: 1) скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №1211 від 02.06.11р. про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Плутон Трейд»; 2) визнати неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзна перевірки ТОВ «ВКФ «Плутон Трейд»(код 37458027) за період з 01.03.2011 р. по 30.04.2011 р., на підставі якої було складено акт перевірки від 06.06.2011 р. №2322/1800/37458027.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" була проведена відповідно до наказу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.06.2011р. № 1211. Позивач стверджує, що запит про надання інформації від 20.05.11р., у зв’язку з ненадання відповіді на який відповідачем був прийнятий наказ № 1211 від 02.06.2011р., ним отримано не було.
Позивач також зазначає, що в порушення ст.78 п. 78.4 та ст.79 п.79.2 Податкового Кодексу України, до початку проведення перевірки, він не отримував копії наказу про її проведення та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Наказ про проведення невиїзної документальної перевірки позивача датований 02.06.2011р., в той час як повідомлення про проведення перевірки прийнято вже 25.05.2011р. Крім того, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова під час направлення платнику податків документів використовувало кур’єрську доставку, що не відповідає ст. 42 Податкового кодексу України.
Акт перевірки №2322/1800/37458027 від 06.06.2011р. було направлено відповідачем до органів державної податкової служби за місцем обліку контрагентів позивача за даними Автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, з метою проведення документальних позапланових перевірок. На підставі встановлення ДПІ у Дзрежинському районі м. Харкова порушення ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в момент вчинення правочинів з контрагентами за період з 01.03.2011р. по 31.04.2011р., контрагентам позивача було зменшено суму валових витрат та податкового кредиту з ПДВ на вартість реалізованих позивачем товарів та послуг. На думку позивача, документальна позапланова невиїзна перевірка була проведена ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова безпідставно, а її висновки зроблені з перевищення повноважень визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та положень ПК України.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.
Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.
Документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" за період з 01.03.2011р. по 31.04.2011р. проведена на підставі наказу від 02.06.11р. №1211, прийнятого відповідно до п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78, п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Запит про надання інформації від 20.05.2011р., повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби від 25.05.2011р., наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" від 02.06.2011р. №1211 направлялись позивачу засобами кур’єрскої доставки. Зазначені документи не були отримані позивачем, у зв’язку з його відсутністю за адресою: м. Харків, провул. О. Яроша, 4.
На підставі документів обов’язкової податкової звітності, наданих позивачем, та інформації отриманої з Автоматизованих баз даних, в Акті від 06.06.2011р. №2322/1800/37458027, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок про: неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" з постачальниками та покупцями.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
При вирішенні справи судом встановлено, що 24.12.2006р. Верховним Судом України винесена постанова у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки.
Згідно з правовими позиціями, які викладені у вказаній постанові суду, державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. При цьому, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.
З огляду на приписи ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 244-2 КАС України окружний адміністративний суд не знаходить правових підстав для залишення згаданої постанови Верховного Суду України поза увагою при розгляді і вирішенні спору по суті.
Стосовно вимоги щодо скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки слід зазначити.
За матеріалами справи 02.06.2011р. відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" (ідентифікаційний код –37458027) за період з 01.03.2011 по 30.04.2011 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Радар», код 14110784, яке оформлено наказом №1211.
На підставі вказаного наказу № 1211 від 02.06.11 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Радар»за період з 01.03.11 р. по 30.04.11 р., результати якої оформленні актом перевірки від 06.06.2011р. № 2322/1800/37458027.
Суд відзначає, що правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79); документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79).
З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 згаданого кодексу.
Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що підставою для призначення спірної перевірки відповідач вказав п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
За матеріалами справи у спірних правовідносинах запит органу державної податкової служби, оформлений листом від 20.05.11р., був направлений позивачу засобами кур’єрської доставки. Відповідно до оформленої кур’єром накладної, запит ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 20.05.11р. не був отриманий позивачем.
При вирішенні спору суд бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України “Про поштовий зв’язок”, Правил надання послуг поштового зв’язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав.
На вимогу суду відповідач повідомлення про вручення поштового відправлення за формою №119 до матеріалів справи не подав.
З пояснень представника відповідача судом з’ясовано, що оформлений листом від 20.05.11р. запит про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилався.
Крім того, наказ про проведення невиїзної документальної перевірки позивача датований 02.06.11р., в той час як повідомлення про проведення перевірки прийнято вже 25.05.11 р. та платника податків запрошено 06.06.11 р. прибути до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб’єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту сплину 10 робочих днів з дня отримання запиту.
За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.
Стосовно вимоги про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суд зазначає.
За матеріалами справи на виконання наказу від 02.06.2011р. №1211 відповідачем, ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ВКФ "Плутон Трейд" (ідентифікаційний код –37458027) за період з 01.03.2011 по 30.04.2011 року з питань взаємовідносин з ТОВ «Радар», код 14110784.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.06.2011р. № 2322/1800/37458027.
Вивчивши зміст згаданого акту, суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов’язкової податкової звітності.
При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.
Як встановлено з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі, зробив висновок про відсутність в діяльності платника податків об’єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, що суперечить закону.
Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб’єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робі, послуг) згідно з п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат згідно з ст.ст.135, 137, 138 Податкового кодексу України, неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ згідно з ст.ст.185, 187 Податкового кодексу України акт перевірки не містить.
Суд відмічає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Разом з тим, викладені в акті від 06.06.2011р. № 2322/1800/37458027 висновки суб’єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті від 06.06.2011р. № 2322/1800/37458027 висновки суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг постачальників за період з 01.03.11 р. по 30.04.11 р. та їх подальшою реалізацією покупцям зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.
Так, проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.
За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України.
Проаналізувавши положення перелічених актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь –якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.
Розглядаючи справу, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів регулюються ст. 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).
Так, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту перевірки від 06.06.2011р. № 2322/1800/37458027, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Оглянувши витребувані у позивача копію правочину і первинних документів, суд відмічає, що твердження суб’єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об’єктів оподаткування податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.
Додатково при вирішенні спору суд наголошує, що спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов’язання визначений п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, де вказано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54).
За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).
В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Аналізуючи положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов’язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов’язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об’єкта оподаткування, податковий орган повинен прийняти відповідне податкове повідомлення –рішення.
Іншого порядку дій податкового органу як суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.
На наявність у відповідача обов’язку діяти саме у такий спосіб вказує також зміст листа ДПА України від 31.01.2011р. №2518/7/23-4017/89 "Щодо окремих питань стосовно перевірок", де зазначено, що відповідно до впроваджених нормативно-правових актів передбачено складання податкових повідомлень-рішень не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.
Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення –рішення не виносив.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, то поданий позов належить задовольнити в частині вимог стосовно скасування наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, бо такий наказ був виданий за відсутності визначених законом обставин, а отже є незаконним та в частині вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки перевірка проведена на підставі незаконного наказу.
Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.155, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Плутон Трейд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними - задовольнити.
Скасувати наказ Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №1211 від 02.06.11р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Плутон Трейд".
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Плутон Трейд" (код 37458027) за період з 01.03.11р. по 30.04.11р. на підставі якої було складено акт перевірки від 06.06.11р. №2322/1800/37458027.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 31.08.11 р.
Суддя Бідонько А.В.