Копія< >
Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"31" серпня 2011 р. Справа № 2а-10026/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,
представника позивача - Суркової Л.П.,
представника відповідача - Жбадинського О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" (далі – позивач або ТОВ "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова (далі – відповідач або УПФ України в Дзержинському районі м.Харкова), в якому просить суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова повернути товариству з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ” надмірно сплачену суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи у розмірі 25446,55грн. шляхом перерахування зазначеної суми коштів на п/р 26002038553 в ПАТ “СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ БАНК “ГРАНТ”, МФО 351607.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" зазначає, що оскільки об'єктом справляння страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за пенсійним законодавством України в 2010 році були витрати на оплату праці, а за податковим законодавством України (щодо суб'єктів спрощеної системи оподаткування) - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), та з підстав того, що суми фактичних витрат позивача на оплату праці працівників в 2010 році були значно менші, ніж суми сплаченого позивачем в 2010 році єдиного податку, то позивачем було переплачено до солідарної системи в 2010 році суму коштів в розмірі 25446,55грн.
Позивач повідомив, що факт переплати було виявлено під час здійснення з відповідачем звірки платежів та сальдо розрахунків з Пенсійним фондом України станом на 01.01.2011р., а саме: 06.04.2011р., що підтверджується актом звірки №1362 від 06.04.2011р.
Так як з 01.01.2011р. набрали чинності ПК України та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які визначають інший вид платежу, його розмір, тощо до Пенсійного Фонду України, а саме: «єдиний внесок», та з огляду на Роз'яснення Пенсійного Фонду України від 13.01.2011р. «Роз'яснення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за якими «Зарахування сум переплат зі сплати страхових внесків в рахунок сплати єдиного внеску не допускається», позивач звернувся до відповідача з листом від 07.04.2011р. №09, в якому просив повернути суму надміру сплачених до солідарної системи страхових внесків в розмірі 25446,55грн. на поточний рахунок, зазначений в цьому листі.
У відповідь на лист відповідачем було проведено позапланову перевірку позивача, про що 26.05.2011р. складено довідку №220.
Позивач зазначив, що в п.1.6 розділу II Описова частина довідки №220 від 26.05.2011р. відповідач знову підтвердив факт переплати позивачем страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи в розмірі 25446,55грн., але повертати цю суму коштів відмовився.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні та у наданих до суду запереченнях проти позову (а.с.34-36, 48-50) представник відповідача заперечував проти позову, зазначивши наступне.
Представник відповідача стверджує, що ТОВ «Харківський правовий союз» здійснювало щомісячну сплату єдиного податку до відділень державного казначейства за ставкою 10% від суми виручки, а не сплату страхових внесків до органів Пенсійного фонду, як страхувальник на підставі ч.6 ст.20 Закону України №1058.
Представник відповідача вважає, що посилання позивача на той факт, що 42% від суми єдиного податку являються страховими внесками є безпідставним, оскільки частина єдиного податку 42%, яка надходить до органів Пенсійного фонду після розщеплення органами Державного казначейства України, не являються страховими внесками та жодним нормативно-правовим актом не визначено, що дана сума 42% є страховим внеском. Тільки ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що є страховим внеском - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки для сплати страхових внесків існує порядок визначений ч.6 ст.20 Закону України №1058 та жодним іншим нормативним актом не передбачено справляння страхових внесків до Пенсійного фонду, у зв'язку з чим органи Пенсійного фонду не можуть порушувати податкове законодавство, тобто повернути частку єдиного податку.
Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова вважає, що в цьому випадку посилання позивача на ч.13 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо повернення сум надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи є безпідставними, так як ця норма регулює зарахування або повернення сум надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків, а у позовній заяві мова йде про повернення сум єдиного податку, а таке повернення Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Таким чином, представник відповідача вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для повернення частини сплаченого позивачем єдиного податку.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва №2030016697 від 17.12.2009 про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою (а.с.8), ТОВ "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 1 квартала 2010 року та сплачувало єдиний податок за ставкою 10%. Позивач сплатив до Пенсійного фонду єдиний податок у розмірі 42% від суми коштів сплаченого єдиного податку.
15.04.2011 позивач звернувся до відповідача з листом (а.с.21), у якому просить перерахувати переплату у сумі 25446,55грн. по внескам (зборам) з поточного рахунку №256073122098 у ХОУ ВАТ „Державний Ощадбанк України" МФО 351823 на поточний рахунок №37193002002026 ГУДКУ у Харківській області МФО 85101 (клас професійного ризику на виробництві 36,76%).
Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова проведено позапланову перевірку ТОВ "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.05.2010 року до 30.04.2011 року, за результатами якої складено довідку №220 від 26.05.2011 (а.с.10-17).
У п.1.6 довідки №220 від 26.05.2011 зазначено, що залишок суми розщеплення частки єдиного податку складає 25446,55грн. і не являється страховим внеском, тому не може бути повернуто платнику, оскільки органи Пенсійного фонду не можуть порушувати податкове законодавство.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.
Пунктом 1 ч.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким, як і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок за ставкою 10 %.
Суд зазначає, що обов'язок зі сплати страхових внесків або збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється певним статусом платника податку, нормативні акти, що регулюють діяльність осіб, які сплачують єдиний податок, не звільняють останніх від обов'язку сплати таких внесків.
Пунктом 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".
У той же час приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що положення пункту 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» стосовно звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить закону, а тому при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Суд звертає увагу, що ні Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ні іншими нормативними актами не встановлено підстав та порядку зменшення розміру суми відрахування з єдиного податку, перерахованого суб'єктом підприємницької діяльності до держказначейства, а відповідач не наділений повноваженнями по здійсненню контролю за перерахованими грошовими коштами.
Щодо посилання представника позивача на п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, як на підставу для повернення коштів, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 11.17 вказаної Інструкції, суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.
З аналізу вказаної норми вбачається, що повернення або зарахування в рахунок майбутніх платежів страхових внесків може здійснюватися лише щодо:
1) надміру сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування);
2) помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування).
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач в спірний період припускав надмірну чи помилкову сплату єдиного податку.
Суд зазначає, що положення п.11.17 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України стосуються страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За визначенням ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Суд зазначає, що представник позивача не повідомив суду про існування обставин, які свідчать про вчинення відповідачем дій, що суперечать вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, позовні вимоги про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова повернути товариству з обмеженою відповідальністю “ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ” надмірно сплачену суму страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до солідарної системи у розмірі 25446,55грн.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВСЬКИЙ ПРАВОВИЙ СОЮЗ" до управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкова про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 07 вересня 2011 року.
Суддя (підпис)< > Р.В. Мельников
З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >
Суддя< > Р.В. Мельников< >