Справа № 8492/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Соколенко О.М.
при секретарі –Кулішенко Є.С.
за участю: представника позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю);
представника відповідача –ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030431701 від 14.04.2010 року та № 0030461701 від 14.04.2010 року, скасування податкового повідомлення –рішення № 0032401701/2 від 18.08.2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030431701 від 14.04.2010 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 255 грн.60 коп. та № 0030461701 від 14.04.2010 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29236 грн. 79 коп., та скасування податкового повідомлення –рішення № 0032401701/2 від 18.08.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 5087 грн. 78 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно та у відповідності до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі –Закон) було сформовано податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних, оформлених у відповідності до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону. Також, позивач зазначив, що усі податкові накладні у відповідності до п.п. 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону занесені ним до реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Також позивач зазначає, що при проведенні перевірки ним було надано всі необхідні документи, що підтверджують законність його діяльності, правильність нарахування податкових зобов'язань.
Крім того, позивач вважає, що в акті перевірки протиправно вказано, що сума вартості реалізованих товарів в перевіряємому періоді в розмірі 29236,79 грн. у позивача не облікована в книзі обліку і це є порушенням п.12 ст. 3 та ст. 6 Закону України №265/95-ВР «Про застосування РРО», оскільки він своєчасно відображав в книзі обліку доходів та витрат «документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товару, одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат», що і підтверджується відомостями із книги (Форма 10), та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних. Також, безпідставним є визначення позивачу штрафної санкції за порушення п.2.6 ст.2, п.1.2. ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, оскільки позивач своєчасно оприбуткував готівку у книзі обліку доходів та витрат на суму 255, 60 грн.
Враховуючи викладені обставини та інші обґрунтування позовної заяви, позивач просить суд скасувати оскаржувані ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення, винесені відповідачем.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача –ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області заперечень на позовну заяву не подав, у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення позивача, надані у попередніх судових засіданнях, вислухавши думку відповідача з приводу заявлених позовних вимог, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області 15.10.1996 року, та 23.08.2007 року було здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № НОМЕР_1 (т.1, а.с.17).
Як вбачається із свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010 року, виданого ФОП ОСОБА_3 ДПІ у Комінтернівському районі з терміном дії на 2010 рік, видами діяльності позивача є: 51.88.0 –оптова торгівля сільськогосподарською технікою; 52.48.9 –роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами (в т.ч. торгівля запчастинами для авто та сільгосптехніки, ремонт вузлів та агрегатів); місце здійснення діяльності: АДРЕСА_1. (т.1, а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області.
Судом встановлено, що з 27.02.2010 року по 26.03.2010 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудиту фізичних осіб ДПА в Одеській області Беженар Інною Георгіївною, на підставі ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України», відповідно до направлення № 100/17 від 27.02.2010 року, виданого ДПІ у Комінтернівському районі (т.1, а.с.16), та як зазначається в акті перевірки, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, проведена виїзна планова документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року.
За результатами вказаної перевірки позивача, ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області 31.03.2010 року складено акт № 842/171/2554000012 про результати виїзної планової документальної перевірки СПД ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року (т.1, а.с.19-39).
Як зазначається в акті перевірки накази та направлення про продовження терміну перевірки позивачу були вручені, проте він відмовився від підписання розписки.
В акті перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем: п.п. 7.2.8 п. 7.2. ст. 7, п. 11.42 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.1.2, п.п.3.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р., внаслідок не ведення обліку оподаткованих операцій та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7; абз. «г»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищена сума податкового кредиту на 3416, 12 грн., в тому числі: грудень 2007 –186,95 грн., січень 2008 –137,21 грн., березень 2008 –202, 33 грн., травень 2008 –508, 25 грн., червень 2008 –151,39 грн., липень 2008 –68, 66 грн., серпень 2008 –317,50 грн., вересень 2008 –57,72 грн., жовтень 2008 –181, 93 грн., грудень 2008 –114,36 грн., січень 2009 –130,18 грн., лютий 2009 - 154,97 грн., березень 2009 –169,61 грн., квітень 2009 –283,13 грн., травень 2009 –67,01 грн., червень 2009 –118,28 грн., липень 2009 –260,70 грн., серпень 2009 –134,40 грн., вересень 2009 –121,52 грн., жовтень 2009 –50 грн.; та порушення ст.6 та п.12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», неналежне ведення обліку товару та внаслідок реалізації не оприбуткований товар на загальну суму 29236,79 грн.; а також, встановлено порушення п.2.6 ст.2, п.1.2. ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, а саме, суб’єкт підприємницької діяльності несвоєчасно оприбуткував готівку у книзі обліку доходів та витрат на суму 255, 60 грн. (т.1, а.с.38).
На підставі вказаного акту перевірки від 31.03.2010 року № 842/171/2554000012, ДПІ у Комінтернівському районі прийняті: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.04.2010 року № 0030431701 у розмірі 255,60 грн. за порушення п.2.6 ст.2, п.1.2. ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (т.1,а.с.12); рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.04.2010 року № 0030461701 у розмірі 29236,79 грн. за порушення ст. 6 п.12 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(т.1,а.с.13) та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 року № 0030451701/0 про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 5124, 18 грн. (т.1,а.с.15).
Як встановлено у судовому засіданні, після отримання позивачем 20.04.2010 року акту перевірки, що підтверджується копією конверту зі штемпелем поштового відділення, ФОП ОСОБА_3 надав до ДПІ у Комінтернівському районі заперечення на акт перевірки від 31.03.2010 року № 842/171/2554000012, які зареєстровані податковим органом 21.04.2010 року (т.1,а.с.41). За результатами розгляду вказаних заперечень, 26.04.2010 року за № 9 ДПІ у Комінтернівському районі надано позивачу відповідь, якою заперечення щодо акту перевірки визнано необґрунтованими (т.3,а.с.247-251).
Також, як встановлено судом, після отримання оскаржуваних позивачем рішень, а саме 17.06.2010 року, ФОП ОСОБА_3 23.06.2010 року було подано скаргу до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030431701 від 14.04.2010 року, № 0030461701 від 14.04.2010 року, та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 року № 0030451701/0 (т.3,а.с.238-240). Рішенням ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 12.07.2010 року № 7831/Т/17-018/0, оскаржувані рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області –залишені без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - залишено без задоволення (т.3, а.с.229-232).
Після отримання відповіді від ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, позивачем 20.07.2010 року було подано скаргу до Державної податкової адміністрації в Одеській області (т.3, а.с.220-225) та 06.08.2010 року за № 28994/Т/25-0008 ДПА в Одеській області винесено рішення, яким скасовано рішення ДПІ у Комінтернівському районі про результати розгляду первинної скарги від 12.07.2010 року № 7851/Т17-018 у частині залишення без змін рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.04.10 року № 0030431701 та № 0030461701, а скаргу ФОП ОСОБА_3 у частині оскарження рішень ДПІ у Комінтернівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.04.10 року № 0030431701 № 0030461701 –залишено без розгляду, та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі від 14.04.2010 року № 0030451701/0 та рішення ДПІ про результати розгляду первинної скарги від 12.07.2010 року № 7831/Т/17-018/0 в частині нарахованого ПДВ у сумі 24,27 грн. та застосованої санкції у сумі 12,13 грн., в решті - залишено без змін (т.3, а.с.226-228). За результатами розгляду вказаної скарги та на підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області винесено податкове повідомлення-рішення № 0032401701/2 від 18.08.2010 року (т.1, а.с.14).
Суд вважає необґрунтованими висновки, викладені в акті перевірки ДПІ у Комінтернівському районі від 31.03.2010 року № 842/171/2554000012, а отже необґрунтованим і безпідставним, та такими, що підлягають скасуванню прийняті ДПІ у Комінтернівському районі на його підставі та за результатом розгляду скарг податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з наступних підстав.
В акті перевірки, зокрема зазначається, що перевіркою, на підставі наданих документів ФОП, а саме накладних (податкових накладних) на придбаний та відвантажений товар, встановлено здійснення реалізації товару, який не оприбуткований підприємцем. Підприємець не надав до перевірки документи, що підтверджують придбання товару, підприємцем не надано інформацію щодо наявності товарно-матеріальних цінностей на початок перевіряємого періоду. Крім того, в акті попередньої документальної перевірки № 1900/17-017/2554000012 від 19.11.2007 року, який був підписаний СПД-ФО ОСОБА_3 без зауважень, також, не вказано, що у підприємця на дату завершення перевірки обліковувались які-небудь залишки. В книзі обліку доходів та витрат відсутня будь-яка інформація про наявність товару. Всього перевіркою встановлено реалізацію не оприбуткованого товару на загальну суму 29236,79 грн. Зведені дані по не оприбуткованому товару наведені в додатку до акту. Тобто, як зазначається в акті перевірки, в порушення ст.6 та п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», СПД-ФО ОСОБА_3 не здійснював облік товару, та реалізовував товар –запчастини на загальну суму 29236,79 грн., що не були оприбутковані у книзі обліку доходів та витрат.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.
За порушення п.12 ст.3 Закону, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена відповідальність, що до суб’єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) –у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, обов'язок з ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Як встановлено судом, за період, що перевірявся, позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, та фактично у перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю автомобільними деталями та приладдям до сільськогосподарської техніки, а також надавав послуги з ремонту вузлів та агрегатів.
При цьому, законодавством не передбачено та не врегульовано саме порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для громадян –суб’єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку.
Указом Президента України N 727/98 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах із якими протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. та які мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку (далі - Свідоцтво) за встановленою формою.
Статтею 4 зазначеного Указу визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат, які підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, а також порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється ДПА України. Для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99 р. N 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" (далі –Порядок № 599), зареєстрованим в Мін'юсті України 02.11.99 р. N 752/4045. Також, порядок ведення Книги обліку доходів та витрат суб’єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма № 10) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269 (далі –Порядок № 1269) .
Згідно п.п.1, 2, 3, 5 Порядку № 1269 Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності. Прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (далі - орган реєстрації). Форма книги затверджується Державною податковою адміністрацією. Суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 8 Порядку N 599, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок із громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки(доходу)", "чистий доход". У графі "сума виручки (доходу)" відображається фактично отримана сума виручки (як за наявності первинних документів, так і за їх відсутності). Згідно зі ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У графі "витрати на виробництво продукції" відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу.
Таким чином, вищезазначеними нормативно-правовими актами визначено порядок ведення доходів і витрат суб'єктами малого підприємництва.
Виходячи з аналізу даних норм, суд приходить до висновку, що облік товарів підприємець здійснювати не зобов’язаний. Отже, Книга форми № 10 призначена виключно для обліку доходів та витрат підприємця, а не для обліку товарів.
Також, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, для громадян –суб’єктів підприємницької діяльності платників єдиного податку чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, суб'єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку є особами, які оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів, так як такі правила, як зазначалося вище, передбачають ведення обліку лише суми отриманої виручки (доходу) за такий товар, а не як не його обсягу. А отже, вимоги ведення обліку обсягу реалізованого товару, що встановлені у п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»до суб'єктів підприємницької діяльності - платників єдиного податку не застосовуються, так як такі суб’єкти цією ж нормою звільненні від обов’язку його ведення.
З наданої до суду позивачем книги обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва –фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (т.1,а.с.58-125) вбачається, що вказана книга пронумерована та прошнурована, а також зареєстрована в ДПІ у Комінтернівському районі (т.3, а.с.217). Також, відповідно до занесених записів до вказаної Книги, судом встановлено, що позивачем заносилися записи до граф: «дата», «валовий дохід»(«сума виручки»), «витрати»та «чистий дохід».
Водночас, незважаючи на відсутність нормативно-правових актів, які встановлюють порядок обліку товару у ФОП, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, судом встановлено, що позивач своєчасно відображав в Книзі обліку доходів та витрат «документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товару, одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат», що підтверджується відомостями із книги Форми 10, податковими накладними, видатковими накладними та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями (т.1, а.с. 126-187, т.2, а.с. 6-250, т.3, а.с.2-204).
При цьому, суд зазначає, що поняття обліку товарних запасів не є тотожнім поняттям обліку доходів та витрат суб'єкта господарювання, який ведеться останнім у книзі форми №10.
Таким чином, суд вважає, що висновки в акті перевірки відносно порушення позивачем ст.6 та п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відповідають обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, а отже оскаржуване рішення ДПІ у Комінтернівському районі № 0030461701 від 14.04.2010 року, підлягає скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030461701 від 14.04.2010 року винесено відповідачем за порушення п.12 ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Стосовно порушення позивачем п. 2.6 ст. 2, п.1.2. ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 щодо несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки, отриманої від реалізації запчастин у сумі 255,60 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2.6 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 (далі –Положення № 637), уся готівка, що надходить до кас має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.1.2 ст.1 вищезазначеного Положення: готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі обігові, пам'ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Пунктом 3 Положення № 637 визначений порядок ведення касових операцій. Так, відповідно до п.п. 3.1 цього Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Як вбачається з прибуткового касового ордеру від 22.01.2008 року серії № 390557 (т.1, а.с.51), позивачем прийнято від ТОВ «Комінтернівська птахофабрика»за реалізацію запчастин згідно накладної № 2006 від 21.01.2008 року готівкові кошти у розмірі 255,60 грн.
Пунктом 8 Порядку N 599, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок із громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64.
Тобто, для суб’єктів підприємницької діяльності –платників єдиного податку оприбуткуванням готівки є відображення у книзі обліку доходів та витрат повної суми фактичних надходжень готівкових коштів.
Судом встановлено, що згідно Книги обліку доходів та витрат вказана сума у розмірі 255, 60 грн. занесена до графи «сума виручки»22.01.2008 року (т.1, а.с.99).
Крім того, згідно журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів за 2008 рік, який вів позивач, позивачем 22.01.2008 року внесено запис про вказане оприбуткування готівки у розмірі 255, 60 грн. (т.1, а.с.52-57).
При цьому, суд зазначає, що встановлення факту несвоєчасного оприбуткування грошових коштів відповідачем було зроблено на підставі зазначення в касовому ордері від 22.01.2008 року, що позивачем згідно накладної № 2006 від 21.01.2008 року прийнято від ТОВ «Комінтернівська птахофабрика»за реалізацію запчастин готівкові кошти у розмірі 255,60 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було безпідставно зроблено висновок по даті видаткової накладної про отримання позивачем готівки 21.01.2008 року, та оприбуткуванням її тільки 22.01.2008 року, оскільки як встановлено судом, товар було видано 21.01.2008 року, проте оплата за товар надійшла 22.01.2008 року, і після цього позивачем було здійснено оприбуткування готівки. Тобто, позивачем було вжито законодавчо визначених заходів для своєчасного проведення виручки від реалізації товарів шляхом її проведення до книги обліку доходів та витрат, та відповідно, позивачем було дотримано порядок ведення касових операцій, передбачений Положенням № 637.
При цьому, суд зауважує, що ні в акті перевірки, ні в оскаржуваному рішенні ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 14.04.2010 року № 0030431701 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 2.6 ст. 2, п.1.2 ст.1 Положення № 637 взагалі не зазначено пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначення їх розміру.
Отже, виходячи з викладеного, суд вважає, що рішення ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 255,60 грн. за порушення п. 2.6 ст. 2, п.1.2 ст.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, винесено відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.
Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 0032401701/2 від 18.08.2010 року про визначення суми податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 5087, 78 грн., суд зазначає наступне.
Як зазначається в п.2.3.2 акту перевірки, за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 111946 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 року по 31.12.2009 встановлено завищення суми податкового кредиту на 3104, 12 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту за податковими накладними складеними з порушенням встановленого порядку п.п.7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, у висновку акту перевірки встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 3416, 12 грн.
Крім того, у вказаному пункті акту перевірки зазначається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1-16.3) за період з 01.10.07 по 31.12.2009 року встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищена сума податкового кредиту на 3104, 12 грн., та абз. «г»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме в накладних, реєстр яких додається до акту, отриманих від МП «Імпульс»не вказано вартість наданих послуг, надані послуги вписані в один рядок накладної через кому «оренда, за газ, за переговори, за телефон», крім того у підприємця відсутній договір з газопостачальною та енергопостачальною організацією, відсутні засоби обліку газопостачання, підприємцем не надано документи щодо телефонних переговорів. Позивачем не подано заяви на підставі абз.2 п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим не має підстав для включення сум ПДВ по вказаним податковим накладним до загальної суми податкового кредиту.
Згідно додатку до акту перевірки –Переліку накладних, складених з порушенням встановленого порядку (т.1,а.с.40), до них увійшли податкові накладні, видані МП «Імпульс»: № 51 від 05.12.2007 року, № 45 від 08.12.2007 року, № 1 від 17.01.2008 року, № 6 від 20.03.2008 року, № 10 від 19.05.2008 року, № 14 від 03.06.2008 року, № 16 від 04.07.2008 року, № 75 від 13.08.2008 року, № 20 від 01.10.2008 року, № 23 від 29.12.2008 року, № 2 від 28.01.2009 року, № 3 від 12.02.2009 року, № 5 від 25.02.2009 року, № 6 від 06.03.2009 року, № 7 від 27.03.2009 року, № 7 від 16.04.2009 року, № 9 від 28.04.2009 року, № 12 від 28.05.2009 року, № 14 від 25.06.2009 року, № 18 від 26.07.2009 року, № 17 від 27.07.2009 року, № 19 від 23.09.2009 року, № 20 від 14.10.2009 року; та податкові накладні, видані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»: № 26 від 19.03.2008 року, № 22 від 22.05.2008 року, № 7 від 07.06.2008 року, № 3 від 11.06.2008 року, № 1 від 03.09.2008 року, № 10 від 03.04.2009 року, № 33 від 17.08.2009 року, на загальну суму 3104,12 грн.
Крім того, в п. 2.1.2. акту перевірки зазначається, що на порушення п.п.7.2.8 п. 7.2 ст.7, п.11.42 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.1.2, п.п.3.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 року, у позивача відсутній облік оподаткованих операцій.
Судом встановлено, що між позивачем (Орендар) та МП «Імпульс»(Орендодавець) укладено договір оренди приміщень від 15.07.2007 року (т.4, а.с.29), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар бере в користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.1.5 Договору, Орендар має право на термін дії даного Договору використовувати один стаціонарний телефон,який встановлено в приміщенні. Вартість компенсації телефонних перемов Орендаря включається в вартість орендної платні, яка кожен місяць регулюється додатковими угодами. Пунктом 2 цього Договору передбачено, що приміщення, що орендується, надається Орендарю для розміщення офісу та складського приміщення з ціллю продажу запасних частин для тракторів та сільгосптехніки. Відповідно до пп. 4.1. Договору, термін оренди складає 2 роки 11 місяців з дати підписання договору. Згідно пп. 5.1, 5.3, 5.4, 5.5 Договору розмір орендної плати за перший місяць складає 200 грн. з урахуванням ПДВ. Розмір орендної плати кожного місяця наступного за першим місяцем оренди встановлюється додатковими угодами, які підписуються сторонами. В вартість орендної плати включено компенсацію за спожиті Орендарем при використанні орендованих приміщень газ, електроенергію та телефонні перемови. В документах повинно бути зазначено, компенсацію яких послуг включено до вартості оренди. Додатково в межах орендної плати Орендар сплачує компенсаційну доплату за газ, на підставі рахунків Орендодавця, який є абонентом газопостачальної компанії. Інші види платежів, не узгоджені в даному Договорі Орендарем не сплачуються.
Також, сторонами були укладені додаткові угоди до Договору від 15.07.2007 року (т.4, а.с. 30-58 ), в яких визначено розмір орендної плати за кожен місяць.
За наслідками виконання зазначеного договору та додаткових угод до нього, МП «Імпульс»видало на ім’я позивача податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи, та між сторонами відбулись розрахунки відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, що підтверджується платіжними дорученнями (т.3, а.с. 149-190).
Також, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ВАТ «Одеський завод поршневих кілець», здійснювались господарські операції по придбанню позивачем товару (запчастин для сільськогосподарської техніки) шляхом придбання вказаного товару за готівкові розрахунки з проведенням їх через РРО постачальника, без укладання договору. Після придбання товару за готівкові кошти позивачем було отримано фіскальні чеки, та податкові накладні, виписані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець», копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с. 192-204).
З матеріалів справи вбачається, що всі вищеперелічені податкові накладні, видані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»та МП «Імпульс» були внесені позивачем у реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с. 126-187).
При цьому, при дослідженні вищезазначених податкових накладних, судом встановлено, що ряд податкових накладних з реквізитами, наведеними відповідачем в переліку накладних, складених з порушенням встановленого порядку, взагалі не існує, а саме: в переліку зазначена накладна № 45 від 08.12.2007 року на суму 371,78 грн. без ПДВ (ПДВ-74,356 грн.), отримана від МП «Імпульс», проте вказаної накладної не існує, накладна № 45 на вказану суму виписана 08.11.2007 року; у переліку вказано накладну №7 від 07.06.2008 на суму 326,23 грн. без ПДВ (ПДВ - 65,246 грн.), отриману від ВАТ «Одеський завод поршневих кілець», проте такої накладної не існує, накладна № 7 на вказану суму виписана 07.05.2008 року; у переліку вказано накладну №75 від 13.08.2008 року на суму 1587,50 грн. без ПДВ (ПДВ –317,5 грн.), отриману від МП «Імпульс», але такої накладної не існує, накладна з вказаним номером та датою отримана зовсім від іншого контрагента ФОП Михайлюченко; в переліку вказана накладна за № 7 від 16.04.2009 р, на суму 819,54 грн. без ПДВ (ПДВ - 163,908), отримана від МП «Імпульс», проте такої накладної не існує, податкова накладна з таким номером та на вказану суму видана 16.04.2008 року; у переліку зазначається накладна №3 від 12.02.2009р на суму 85,13 грн. без ПДВ (ПДВ - 17,026 грн.), отримана від МП «Імпульс», проте накладна з вказаними реквізитами виписана 13.02.2009 року. Вказані обставини також підтверджуються наданими до суду реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.
Суд вважає, що встановлення відповідачем порушення позивачем абз. «г»п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6, п.п.7.2.8 п. 7.2 ст.7, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.11.42 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.1.2, п.п.3.4 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 року, є безпідставним, виходячи з наступного.
Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин), який платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Отже, як вбачається з вказаної норми, законодавство встановлює підставу для не включення сум податку до податкового кредиту - у разі, якщо факт придбання товарів (послуг) не підтверджений податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту вказаними документами до платника податку може бути застосована відповідальність у вигляді фінансових санкцій.
Аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ, та лише у разі відсутності підтверджуючих документів, зокрема, податкових накладних, платник податку не має права на податковий кредит.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, усі податкові накладні, в тому числі, виписані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»та МП «Імпульс»були отримані позивачем від постачальників і на момент проведення перевірки були наявні у позивача. Також, судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних, який вже було досліджено судом.
Відповідно до п.п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Враховуючи зазначену норму Закону, суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем абз. «г»п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, оскільки з досліджених судом податкових накладних, виписаних ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»та МП «Імпульс»вбачається, що в кожній податковій накладній зазначено індивідуальний податковий номер продавця та покупця. Крім того, у судовому засіданні представником відповідача з приводу вказаного порушення жодних пояснень надано не було.
При цьому, суд зазначає, що фактичність здійснення господарських операцій та сплата сум податку на додану вартість в ціні придбання товарів позивачем –покупцем, податковим органом спростована не була.
Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Враховуючи викладене вище щодо порушення позивачем абз. «г»п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону, суд також вважає безпідставним визначення відповідачем порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону щодо неподання заяви позивачем на свого постачальника, оскільки судом вже встановлено, що отримані позивачем податкові накладні від МП «Імпульс»були оформлені у відповідності до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що в податкових накладних, отриманих від МП «Імпульс»не вказано вартість наданих послуг, надані послуги вписані в один рядок накладної через кому «оренда, за газ, за переговори, за телефон», оскільки з тексту договору від 15.07.2007 року вбачається, що в вартість орендної плати включено компенсацію за спожиті Орендарем (позивачем) при використанні орендованих приміщень газ, електроенергію та телефонні перемови. Також, не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у позивача договору з газопостачальною та енергопостачальною організацією, відсутність засобів обліку газопостачання, оскільки з дослідженого судом Договору вбачається, що додатково в межах орендної плати Орендар (позивач) сплачує компенсаційну доплату за газ, на підставі рахунків Орендодавця (МП «Імпульс»), який є абонентом газопостачальної компанії. Крім того, не приймається до уваги, зазначення в акті перевірки, що підприємцем не надано документи щодо телефонних переговорів, оскільки судом встановлено, що вартість компенсації телефонних перемов Орендаря (позивача) включається в вартість орендної платні, яка кожен місяць регулюється додатковими угодами до Договору.
Згідно п.п. 7.2.8 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. Платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Зведені результати обліку, що відображені у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, підлягають документальній невиїзній перевірці (камеральній). За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.
Як вже зазначалось судом, всі податкові накладні, видані ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»та МП «Імпульс» були внесені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с. 126-187).
Відповідно до п. 1.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 № 165, Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»
Згідно пункту 3.4. вказаного Порядку, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.
Згідно п. 11.42. статті 11 Прикінцевих положень Закону України "Про податок на додану вартість", встановлено, що коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності одночасно зареєстрована платником податку на додану вартість і є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону.
Як вбачається з акту перевірки, позивач в перевіряємий період здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування та був платником ПДВ.
З урахуванням вже встановлених судом обставин, суд вважає, що відповідачем безпідставно зазначено, що позивачем не здійснюється облік господарських (оподаткованих) операцій.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що податкові накладні, виписані МП «Імпульс»та ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»містять всі необхідні реквізити згідно п.п.7.2.1. п.7.2 статті 7 закону України «Про податок на додану вартість», були в наявності у позивача на момент проведення перевірки та були внесені позивачем в реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Крім того, податковий кредит згідно вищевказаних накладних підтверджений відповідними до них фіскальними чеками з касових апаратів, приходними касовими ордерами та платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. Тобто, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними відповідно до вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по вищезазначених податкових накладних відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування спірного податкового кредиту та на момент виникнення спірних правовідносин) .
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача жодним чином не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. Натомість позивачем до суду надані належні та допустимі в спірних правовідносинах докази, та в ході розгляду справи позивач та його представник довели суду ті обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених вимог.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030431701 від 14.04.2010 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 255 грн. 60 коп., рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0030461701 від 14.04.2010 року про нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29236 грн. 79 коп. та податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0032401701/2 від 18.08.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 5087 грн. 78 коп. підлягають скасуванню, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті не у відповідності до норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до положень ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 71, 72, 79, 86, 94, 158 –163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0030431701 від 14.04.2010 року та № 0030461701 від 14.04.2010 року, скасування податкового повідомлення-рішення № 0032401701/2 від 18.08.2010 року – задовольнити.
Скасувати рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0030431701 від 14.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 255 грн. 60 коп.
Скасувати рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0030461701 від 14.04.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29236 грн.79 коп.
Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області № 0032401701/2 від 18.08.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 5087 грн. 78 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09 вересня 2011 року.
Суддя О.М. Соколенко