КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-894/10                                                Головуючий у 1-й інстанції:   Бурлака М.В.  

Суддя-доповідач:  Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2011 р.                                                                                                             м. Київ

Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді            - Пилипенко О.Є.,

суддів                                  - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення недоплаченої допомоги, зобов’язання нараховувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні  2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача з нарахування і виплати позивачу щомісячної державної соціальної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на користь позивачу невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з червня 2008 року по серпень 2010 року включно в сумі 4550,4 грн., зобов’язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надалі при нарахуванні пенсії.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 листопада 2010 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області про визнання дій протиправними, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни з попереднім поновленням процесуального строку звернення до суду за захистом порушених прав в періоді з 01.06.2008 року до 28.04.2010 року включно та залишено позовну заяву без розгляду в частині періоду часу з 01.06.2008 року до 28.04.2010 року включно.

Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги позивачу з 29 квітня 2010 року до 31 серпня 2010 року включно та зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 29 квітня 2010 року до 31.08.2010 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.

Не погоджуючись із постановою суду від 16 листопада 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову –без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог – законним і обґрунтованим.

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов’язано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв’язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -       

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області –залишити без задоволення, а постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 16 листопада 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя                                                                               О.Є.Пилипенко

Судді                                                                                                  Я.Б.Глущенко

                                                                                               С.Б. Шелест