КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-834/11                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Дудніченко Т.К.

Суддя-доповідач:  Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"08" вересня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:                      

головуючого - судді  Парінова А.Б.,

суддів:                         Беспалова О.О., Губської О.А.                  

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.02.2011р. у справі за позовом ОСОБА_2 до УПФУ в Звенигородському  районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.02.2011р. позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати повністю.

Відповідно до ст. 1832 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також на підвищення пенсії згідно ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів частково погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, що постійно проживає на території посиленого радіологічного контролю, є непрацюючим пенсіонером, дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4-ї категорії, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, а також згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач здійснював позивачу зазначені вище соціальні виплати відповідно до Постанов Кабміну у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений законами України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що здійснення виплати позивачу в розмірі меншому ніж передбачено ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є протиправною та відповідно така допомога підлягає перерахуванню та доплаті.

Стосовно виплати позивачу доплати до пенсії, встановленої ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постійно проживає на території посиленого радіологічного контролю, є непрацюючим пенсіонером, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії, та відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на доплату до пенсії.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснював позивачу зазначені вище соціальні виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.01.1996р. у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 39 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, зазначив, що відповідач повинен керуватися ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та прийняв рішення про задоволення вимог адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що таке рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сфері соціального захисту.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами.

Наведена норма  Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»неконституційною не визнавалась.

Розміри доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановлено постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.01.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якою доплата непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території зони посиленого радіологічного контролю, встановлена в розмірі 5,20 грн.

З аналізу змісту ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що розмір доплати громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, визначається, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, нараховуючи та здійснюючи виплату позивачу доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.01.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв на підставі, в межах повноважень, наданих законодавством.

Колегія суддів  Київського апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення  незаконного  рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, яке підлягає скасуванню з винесенням нової постанови  про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.02.2011р. в частині про визнання неправомірними дій УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії з порушенням вимог ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язання УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 21.07.2010р. скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_2 доплати до пенсії з порушенням вимог ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов’язання УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відмовити.

В іншій частині постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.02.2011р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий  суддя

Судді