КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3574/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" вересня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Василенка Я.М., Шурка О.І.,
при секретарі Белові С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Житомирі на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2009 року Приватний підприємець ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0007011702/0 та №0007021702/0 №0007011702/1 від 31.10.2008 року та №0007021702/1 від 15.01.2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року зазначений адміністративний позов - задоволено.
Не погоджуючись з вказаною Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Постанову суду першої інстанції та постановити нову якою в задоволені адміністративного позову вдмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнято з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи адміністративний позов, Житомирський окружний адміністративний суд виходив з того, що позивач правомірно формував валові витрати та правомірно був сформований податковий кредит.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.10.2008 року ДПІ у м. Житомирі проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №5874/171.
В результаті проведення перевірок встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.3, п.п. 7.4.4., п. 7.4., 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті на суму 1576 грн., в тому числі в липні 2007 року - 57 грн., вересні 2007 року - 316 грн., жовтні 2007 року - 88 грн., листопаді 2007 року - 27 грн., лютому 2008 року - 67 грн., березні 2008 року - 33 грн., квітні 2008 року - 33 грн., травні 2008 року - 33 грн., червні 2008 року - 922 грн.; ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п.п. а п. 19.1.
Крім того, перевіркою встановлено порушення ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року на суму 273,10 грн., за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року на суму 2753,37 грн.
За наслідками перевірки ДПІ у м. Житомирі 31.10.2008 року винесено податкові повідомлення-рішення №0007011702/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2364,00 грн., в тому числі основний платіж - 1576,00 грн., штрафні санкції - 788,00 грн.; №0007021702/0 про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 453,97 грн.
30.12.2008 року ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань з'ясування обставин викладених у скарзі на податкові повідомлення-рішення №0007011702/0, №0007021702/0 від 31.10.2008 року по результатам планової виїзної перевірки за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт №7380/171.
За наслідками позапланової перевірки, податковим органом 15.01.2009 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0007011702/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2364,00 грн., в тому числі основний платіж - 1576,00 грн., штрафні санкції - 788,00 грн. та №0007021702/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 46,25 грн.
Отже, що стосується завищення підприємцем податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 1576 грн., колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а ) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи із системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді.
При цьому, беручи до уваги те, що сума бюджетного відшкодування ПДВ залежить від значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, право платника податку на отримання бюджетного відшкодування виникає лише у разі правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах.
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статі 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів, що підлягають продажу, а у разі продажу товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів.
При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону України «Про податок на додану вартість», для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Отже, право на отримання бюджетного відшкодування у платника ПДВ виникає щодо суми, яку він фактично сплатив у попередніх податкових періодах, за наявності у нього від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у поточному та попередньому податковому періоді, за умови правомірного та обґрунтованого формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах. Інших умов або обмежень для отримання права на бюджетне відшкодування Законом не встановлено.
На підставі договору №152 від 07.11.2007 року укладеного позивачем з ВАТ «Житомирське АТП 11855», останній надавав ПП ОСОБА_2 послуги по стоянці для автомобілів ГАЗ 52 та ГАЗ 5312 на території автопарку.
На виконання договору такі послуги фактично надавались з листопада 2007 року по червень 2008 року, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт підписаними сторонами, з зазначенням вартості наданих послуг.
Факт надання послуг підтверджується і листом директора ВАТ «Житомирське АТП 11855»№57а/16 від 17.09.2009 року.
Отже, позивачем правомірно були віднесені зазначені послуги до податкового кредиту, оскільки такі витрати пов'язані з господарською діяльністю суб'єкта підприємницької діяльності.
Сума ПДВ, яка не визнана в складі податкового кредиту при придбанні запасних частин в ТОВ «Укрзапчастина»461 грн., підлягає включенню до податкового кредиту і відповідно зменшує податкове зобов'язання, оскільки вказані матеріальні цінності використані в подальшому в межах господарської діяльності підприємця.
Що стосується формування позивачем валового доходу, колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.
У пункті 1.32 статті 1 даного Закону визначено, що господарська діяльність –це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до Порядку, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані первинні документи, а саме: рахунок-фактура від 01.10.2007 року, накладна від 31.10.2007 року № 22, надані ВАТ «Житомирське АТП 11827»на придбання автомобіля, видаткові накладні на придбання запасних частин та матеріалів до автомобіля, перелік (акт) запасних частин та матеріалів встановлених на автомобіль, що знаходився на ремонті, інвентарна картка №1 обліку основних засобів, інші платіжні та розрахункові документи, що підтверджують понесені приватним підприємцем валові витрати та амортизаційні відрахування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновок відповідача про заниження оподаткованого доходу і відповідно донарахування податку з доходів фізичних є безпідставним.
Узагальнюючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, а судом першої інстанції повно встановлені обставини у справі, яким дана належна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Житомирі на Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко