У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Маляренка А.В., Ступак О.В.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визначення порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою з житловим будинком і господарськими спорудами, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про визначення порядку володіння та користування спільною земельною ділянкою з житловим будинком і господарськими спорудами. Свої вимоги ОСОБА_3 мотивувала тим, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 2002 року належить 13/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Інша частина вказаного житлового будинку належить відповідачам в справі. У зв’язку з тим, що сторони не можуть дійти згоди щодо користування спільною земельною ділянкою, що призводить до постійних суперечок з цього приводу, ОСОБА_3 просила суд визначити порядок володіння та користування земельною ділянкою з житловим будинком і господарськими спорудами. У зв’язку зі смертю ОСОБА_5., ОСОБА_10 і ОСОБА_11 до участі у справі залучено їхніх правонаступників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2011 року позов задоволено. Проведено розподіл земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно з другим варіантом висновку №120-1831 судової будівельно-технічної експертизи. Виділено в користування ОСОБА_3 із вказаної вище земельної ділянки загальною площею 972 кв.м. земельну ділянку площею 172,2 кв.м., у тому числі: під будівлями – 118 кв.м., в особисте користування – 54,2 кв.м. Зобов’язано ОСОБА_3 за свій рахунок облаштувати для ОСОБА_4 вхід до існуючої дерев’яної огорожі з монтуванням хвіртки, а також влаштувати в’їзд для загального користування співвласників з боку вулиці Інженерної.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2011 року рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2011 року змінено. Визначено порядок користування спільною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з другим варіантом висновку № 120-1831/1 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2011 року. Виділено зі спільної земельної ділянки по АДРЕСА_1 у володіння та користування: ОСОБА_13 - земельну ділянку площею 147 кв.м., з яких 118 кв.м. - під будівлі, 29 кв.м. - в індивідуальне користування; ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 257,44 кв.м., з яких 177,96 кв.м. - під будівлі, 79,48 кв.м. - в індивідуальне користування; ОСОБА_8 - земельну ділянку площею 50,22 кв.м., з яких 42,75 кв.м. - під будівлі та 7,47 кв.м. - в індивідуальне користування; ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 86,37 кв.м., з яких 67,82 кв.м. - під будівлі і 18,55 кв.м. - в індивідуальне користування; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 325,2 кв.м., з яких 162,6 кв.м. - під будівлі і 162,6 кв.м. - в індивідуальне користування. Земельну ділянку площею 23,13 кв.м. залишено в загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Земельну ділянку площею 82,63 кв.м. залишено в загальному користуванні ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7
У касаційній скарзі ОСОБА_8 порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та визначаючи порядок користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно з другим варіантом висновку №120-1831 судової будівельно-технічної експертизи, суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 356, 357, ч.1 ст. 358 ЦК України, ст.ст. 103, 158 ЗК України, врахувавши постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та побажання сторін в справі.
Змінюючи рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 лютого 2011 року та визначаючи порядок володіння й користування спільною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з другим варіантом висновку № 120-1831/1 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2011 року, суд апеляційної інстанції, врахувавши розмір частки в спільному майні кожної сторони в справі, виходив із: місцезнаходження належних сторонам частин у житлових будинках; можливості нормального користування будинком і здійснення догляду за ним; розташування господарських будівель, споруд, необхідності зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників; можливості проходу, проїзду співкористувачів двору, у тому числі і чоловіка ОСОБА_4, який є інвалідом другої групи і потребує такого проїзду, а також неможливості проїзду зі сторони вулиці Інженерної.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 972 кв.м., розташованою по АДРЕСА_1.
Уточнивши в січні 2011 року позовні вимоги, ОСОБА_3 просила суд виділити їй в користування частину земельної ділянки із загальної земельної ділянки площею 972 кв.м. згідно з другим варіантом висновку № 120-1831 судово-технічної експертизи від 16 грудня 2010 року.
Визначаючи порядок володіння й користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 згідно з другим варіантом висновку № 120-1831/1 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 31 січня 2011 року шляхом виділення із вказаної земельної ділянки у володіння та користування: ОСОБА_4 - земельної ділянки площею 257,44 кв.м.; ОСОБА_8 - земельної ділянки площею 50,22 кв.м.; ОСОБА_5 - земельної ділянки площею 86,37 кв.м.; ОСОБА_6 і ОСОБА_7 - земельної ділянки площею 325,2 кв.м., а також залишаючи земельну ділянку площею 23,13 кв.м. в загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а земельну ділянку площею 82,63 кв.м. - в загальному користуванні ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, оскільки такі вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не заявлялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 в суді першої інстанції, натомість вийшов за межі цих вимог, помилково змінивши рішення суду першої інстанції шляхом виділення, в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 частин земельної ділянки, хоча останні цих вимог не заявляли.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене в справі рішення суду апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 6 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
Т.О. Писана
О.В. Ступак
Г.В. Юровська