Судове рішення #17876876

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ


 14 вересня 2011 року м. Київ


Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:


головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

Ступак О.В., Юровської Г.В.,


розглянувши в судовому засіданні справу за позовом інституту геофізики Національної академії наук України ім. С.І. Субботіна (далі – інститут геофізики НАН України) до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка, про визнання недійсними рішень Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання права користування земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року інститут геофізики НАН України звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих №72 від       27 лютого 1957 року інституту машинознавства та автоматики Академії Наук УРСР, який перейменовано у фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка, відведено дві земельні ділянки у населеному пункті Залісся із земель Державного земельного фонду, а саме: 0,18 га між сусідами ОСОБА_9, ОСОБА_10 та дорогою; 0,53 між сусідами ОСОБА_11, Державним лісовим фондом та магнітною станцією. Зазначений інститут на цих ділянках побудував та належним чином оформив три будівлі, в яких проводилися наукові дослідження. Розпорядженням президії НАН України №221 від          7 квітня 2005 року в порядку перерозподілу майна НАН України передано з балансу фізико-механічного інституту на баланс позивача деяке майно, будівлі та закріплено земельні ділянки площами 0,53 та 0,18 га у смт. Івано-Франкове. Однак оскаржуваними рішеннями ОСОБА_7 надано земельну ділянку у власність під будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_1, площею 0,15 га, а ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0,45 га у АДРЕСА_2. Оскільки селищна рада передала частину земельної ділянки, що належить позивачу, без згоди   інституту геофізики НАН України, позивач просив визнати недійсними рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім’я       ОСОБА_6

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від               13 грудня 2010 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року рішення районного суду скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнано нечинними: рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від        26 січня 2006 року №300 «Про передачу земельної ділянки у власність» та №320 «Про надання земельної ділянки у власність під будівництво індивідуального житлового будинку»; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, що розташована в АДРЕСА_2 Яворівського району Львівської області, виданий      ОСОБА_6 на підставі рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від  26 січня 2006 року №300; державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0870 га, що розташована в смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, виданий ОСОБА_6 на підставі рішення Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2006 року №300. Провадження в частині позовних вимог про визнання права користування  на земельні ділянки площами 0,53  га та 0,18 га, що знаходяться у смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області, передані розпорядженням президії НАН України №221 від 7 квітня 2005 року, закрито.

    У касаційній скарзі ОСОБА_6 просив скасувати  рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив із того, що оскаржувані рішення селищної ради не порушують прав позивача, оскільки останній не довів свого права на спірні ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що спірні земельні ділянки, які надано ОСОБА_7 та ОСОБА_6, надані з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

Однак повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської районної ради депутатів трудящих №72 від 27 лютого           1957 року інституту машинознавства та автоматики Академії Наук УРСР, який перейменовано у фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка, відведено дві земельні ділянки у населеному пункті Залісся із земель Державного земельного фонду, а саме: 0,18 га між сусідами ОСОБА_9, ОСОБА_10 та дорогою; 0,53 між сусідами ОСОБА_11, Державним лісовим фондом та магнітною станцією (а. с. 11).

Розпорядженням  президії  НАН України №221 від 7 квітня 2005 року в порядку перерозподілу майна НАН України передано з балансу фізико-механічного інституту на баланс позивача деяке майно, будівлі та закріплено земельні ділянки площами 0,53 та 0,18 га у смт. Івано-Франкове Львівської області (а. с. 12).

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) надання земельних ділянок юридичним особам здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Клопотання юридичної особи підлягає розгляду відповідною районною державною адміністрацією або сільською, селищною, міською радою у місячний строк і відповідна рада зобов’язана надати згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки               (ч. 5 ст. 123 ЗК України).

Однак лише 26 січня 2006 року Івано-Франківською селищною радою Яворівського району Львівської області було прийнято рішення №297 «Про розгляд заяв магнітної обсерваторії «Львів» ГІФ НАН України», яким усупереч нормам вищезазначеної статті зобов’язано позивача пред’явити картографічні матеріали на спірні земельні ділянки. Також зобов’язано постійну комісію з питань регулювання земельних відносин вивчити це питання і повторно розглянути (а.с.13).

Між тим, 26 січня 2006 року рішеннями Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від №300 «Про передачу земельної ділянки у власність» та №320 «Про надання земельної ділянки у власність під будівництво індивідуального житлового будинку» ОСОБА_6  передано у власність земельну ділянку площею 0,45 га у АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами та ведення особистого селянського господарства; також вирішено надати ОСОБА_7 земельну ділянку у власність під будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_1 площею 0,15 га.

На виконання спірних рішень ОСОБА_6 видані два державні акти на право власності на земельні ділянки площами 0,15 га та 0,0870 га. А        ОСОБА_7 лише встановлено межі земельної ділянки в натурі (а. с. 45, 46, 52).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельну ділянку із державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним державного акта на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_6, позивач не врахував, що відповідач є власником житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 38).

Крім того, судом не враховано, що передавати спірну земельну ділянку у власність чи користування іншій особі можна лише шляхом припинення такого права у користувача відповідно до положень ст. 141 ЗК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув; не дали відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам; у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню до них; не врахував особливостей отримання ОСОБА_6 у власність спірної земельної ділянки, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про нечинність державних актів, виданих на ім’я ОСОБА_6

Між тим, ухвалюючи рішення про відмову в позові про визнання недійсними рішень Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, державних актів на право власності на земельну ділянку, районний суд не перевірив, чи приймалося рішення про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки, чи розроблявся такий проект, чи погоджувався він з відповідними органами, як того вимагає ст. 118 ЗК України.

Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалені судами рішення без їх з’ясування та належної оцінки є помилковими.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 18 квітня   2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: А.В. Маляренко

Т.О. Писана

О.В. Ступак

Г.В. Юровська


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація