1
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2011 року м. Полтава Справа № 2а-1670/6538/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду І.С. Шевяков розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И В:
02 серпня 2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (надалі по тексту - ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області) про визнання дій неправомірними.
У своїй позовній заяві позивач просила:
- визнати дії ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області щодо закінчення виконавчого провадження у примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-11708/09 від 30.06.2010 року та винесення відповідної постанови неправомірними ;
- постанову про закінчення виконавчого провадження у примусовому виконанні виконавчого листа № 2-а-11708/09 від 30.06.2010 року скасувати;
- виконавчий лист № 2-а-11708/09 від 30.06.2010 року виданий Полтавським окружним адміністративним судом повернути до ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області для проведення відповідних виконавчих дій;
- зобов’язати відповідача здійснити заходи виконавчого провадження, щодо виконання виконавчого листа № 2-а-11708/09 від 30.06.2010 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року було задоволено її позов та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на момент народження дитини, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням проведених виплат та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст.43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом за період з листопада 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., та з 01 січня 2009 р. по 10 вересня 2009 р.. з урахуванням проведених виплат. На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист № 11708/09 від 30.06.2010 року, який позивач направила до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення. В ході здійснення виконавчого провадження, як стверджувала позивач, державним виконавцем не було вжито усіх достатніх для виконання цього судового рішення дій та передчасно закінчено виконавче провадження, чим, як на його думку, були порушені її права та інтереси. Рішення суду по цей час залишається невиконаним.
Позивач в судове засідання особисто не з"явилася. З"явився представник відповідача, який не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не надав. Так само представник відповідача не надав жодних доказів суду на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.
Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що справа може бути розглянута у порядку письмового провадження, а позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року було задоволено позов та зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на момент народження дитини, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням проведених виплат та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену ст.43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням" в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом за період з листопада 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., та з 01 січня 2009 р. по 10 вересня 2009 р.. з урахуванням проведених виплат. На виконання цього рішення судом було видано виконавчий лист № 11708/09 від 30.06.2010 року, який позивач направив до органу державної виконавчої служби для примусового виконання рішення.
Даний виконавчий лист разом зі заявою про примусове виконання рішення 05 липня 2010 року надійшов до ППВД ВДВС ГУЮ в Полтавській області.
07 липня 2010 року старшим державним виконавцем вказаного підрозділу було відкрито виконавче провадження (постанова ВП № 20175461). Боржнику надано 7-денний строк для добровільного виконання. У зв’язку із невиконанням рішення суду у встановлений для добровільного виконання термін, 03.08.2010 року державним виконавцем була направлена боржнику вимога про виконання судового рішення. Як наслідок її невиконання, 03.08.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника та 12.04.2011 року штраф було накладено повторно.
30.05.2011 року державним виконавцем було складено акт про невиконання рішення суду, який для прийняття відповідного процесуального рішення направлено до прокуратури Полтавської області з поданням від 24.06.2011 року про притягнення до кримінальної відповідальності начальника управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, тобто боржника.
30.06.2011 року державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу до суду із посиланням на п. 11 ч. 1 ст. 49, п. 3 ст. 75 Закону України “Про виконавче провадження”на тій підставі, що державним виконавцем вжито вичерпних заходів примусового виконання рішення, передбачених законом.
26.07.2011 року прокуратурою Полтавської області було повідомлено державного виконавця про наслідки розгляду вищевказаного подання та прийняте рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом невиконання судового рішення. Дане повідомлення надійшло до ППВР ВДВС ГУЮ в Полтавській області 01.08.2011 року.
Суд з приводу дій та рішень відповідача приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що у даному разі державний виконавець виконував судове рішення зобов’язального характеру, спосіб дій щодо виконання якого внормований ст.75 Закону України “Про виконавче провадження”: після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 цього ж Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У статті 17 Закону від 23.02.2006 р. № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також презюмується належне виконання судових рішень проти органів державної влади: “Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід’ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов’язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)” (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини : “Гасан і Чеус проти Болгарії” від 26 жовтня 2000 року).
Тому невжиття державним виконавцем недостатніх або ж неповних заходів щодо виконання судового рішення, яке винесено з метою захисту прав позивача, порушує права позивача, гарантовані йому Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до п. 38 до рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі “Жовнер проти України” державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
Відповідно до п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі "Васильєв проти України" виконання рішення щодо боржника залишається обов’язком держави.
Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобов’язання та не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.
Приписами ст. 19 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року, передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.
Статтею 46 зазначеної Конвенції передбачено, що Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
Отже, постанова відповідача про закінчення виконавчого провадження від не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині її визнання протиправною та скасування.
Вирішуючи решту позовних вимог суд виходить з положень ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
Таким чином, порядок відновлення виконавчого провадження врегульований зазначеним Законом, як і обов’язок державного виконавця вчиняти відповідні виконавчі дії та не потребує на це додаткової вказівки суду. Окрім того, позовні вимоги про зобов’язання судом державного виконавця виконати судове рішення не узгоджуються з повноваженнями адміністративного суду при вирішенні справи, визначеними статтею 162 КАС України, тому в цій частині у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.
Не підлягає також задоволенню позовна вимога, щодо повернення виконавчого листа № 11708/09 від 30.06.2010 року Полтавським окружним адміністративним судом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, оскільки не передбачений відповідний спосіб захисту права та виконавче провадження буде поновлене на підставі норм закону.
Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 20175461 від 30.06.2011 року визнати протиправною та скасувати.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у сумі 1,70 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.С. Шевяков