УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Кравченка С.І.,

за участю прокурора: Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 15 вересня 2011 року  в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду  м. Суми від 30 грудня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2011 року щодо нього.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2010 року засуджено

ОСОБА_5,  

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 28 вересня 2007 року Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 1 ст. 309 КК України до обмеження волі строком на 2 роки; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) місяців, призначеного вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 вересня 2007 року, і визначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки           6 (шість) місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 26 березня 2009 року, маючи злочинний намір на заволодіння чужим майном та знаходячись у квартирі свого знайомого ОСОБА_6, за адресою АДРЕСА_1, в якій він тимчасово мешкав з 11 березня 2009 року, взяв дублікати ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_2, яка на правах власності належить ОСОБА_7- тестю ОСОБА_6

27 березня 2009 року приблизно о 12 годині, ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний намір, пішов до квартири ОСОБА_7, та, впевнившись, що мешканці квартири відсутні, користуючись ключами, взятими у ОСОБА_6,  незаконно проник до житла ОСОБА_7, звідки викрав майно потерпілого на загальну суму 2578 грн.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2011 року вирок суду першої інстанції щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без зміни, а його апеляцію – без задоволення.

  У   касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну судових рішень в частині призначеного йому покарання та пом’якшити його у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства та істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

При цьому, вказує, що злочин не вчиняв, а щире каяття та інші пояснення він давав внаслідок застосування до нього фізичного впливу з боку працівників міліції. Справа, на його думку, ґрунтується на суперечливих доказах, а саме суперечності містяться у встановленій масі викраденого виробу золотого ланцюжка. Крім того, зазначає, що судом не перевірена версія про те, що вказане майно викрав сам зять потерпілого – ОСОБА_6

Також стверджує, що судами не враховано, що на його утримані знаходиться неповнолітня донька ІНФОРМАЦІЯ_2 та батько ІНФОРМАЦІЯ_3, за час відбування вказаного покарання в нього померла мати, а тому призначене йому покарання є надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не погодився з доводами касаційної скарги, та просив  судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Так, відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.  

Як видно із змісту касаційної скарги засудженого, він, оскаржуючи суворість призначеного покарання, фактично  посилається на  однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.  

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового слідства та досліджених у судовому засіданні достатніх, допустимих, та відносних доказах, які отримали належну оцінку

 У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано були покладені вказані докази в основу обвинувального вироку і за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Об’єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційним судом не встановлено, а стосовно доводів апеляції засудженого, аналогічних викладеним у касаційній скарзі, наведено відповідні мотиви їх необґрунтованості, ухвала апеляційної інстанції вмотивована,   відповідає вимогам ст.377 КПК України. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів у колегії суддів немає.  

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого кваліфіковані правильно.

      Що стосується доводів засудженого про необхідність пом’якшення йому покарання, то вони є необґрунтованими.

    Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання,  враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий і скоїв злочин в період іспитового строку, належних висновків не зробив, шкоду заподіяну злочином не відшкодував, а також визнав обставиною, що пом’якшує покарання,- позитивну характеристику засудженого за місцем реєстрації.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, та навіть при наявності тих обставин, на які посилається у своїй скарзі засуджений, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для зміни оскаржених судових рішень та для задоволення його касаційної скарги.

При перевірці кримінальної справи колегією суддів не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

  Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

 вирок Зарічного районного суду м. Суми від 30 грудня 2010 року   та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2011 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.

 Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

                                                     СУДДІ:

В.І. Орлянська А.В. Суржок С.І.Кравченко