Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Британчука В.В.,
суддів Марчук Н.О., Шибко Л.В.,
з участю прокурора Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні 13 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, несудимого,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 місяців арешту;
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 листопада 2010 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Уточнено мотивувальну частину вироку щодо ОСОБА_1, виключено з неї посилання на можливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
Так, 4 квітня 2010 року приблизно о 21 год. в смт. Степанівка Сумського району Сумської області ОСОБА_2, ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, та ОСОБА_3 з метою таємного заволодіння чужим майном, не попередивши ОСОБА_1 про злочинність своїх намірів, проникли разом із останнім на територію домоволодіння ОСОБА_5 по АДРЕСА_1.
Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_1, зрозумівши злочинний характер дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, продовжив їх та, діючи за попередньою змовою групою осіб, почав тягнути разом з ними металевий чан до виходу з двору.
Почувши у дворі свого домоволодіння шум, з будинку почав виходити ОСОБА_5 В цей час ОСОБА_4, розуміючи, що потерпілий може викрити їх дії та перешкодити вчиненню злочину, не ставлячи до відома ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про свій намір, підійшов до дверей житлового будинку та, коли потерпілий відчинив двері, наніс останньому два удари кулаком в обличчя, від яких ОСОБА_5 упав, після чого наніс йому ще два-три удари ногою в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження. Потім ОСОБА_4 закрутив вхідні двері будинку дротом та, повернувшись до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, продовжив викрадення металевого чана, вартістю 700 грн.
Після того, як ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 винесли з домоволодіння на вулицю металевий чан, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 повернулися у двір та викрали порожній металевий кисневий балон, вартістю 700 грн., заподіявши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1400 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку та ухвали у зв’язку із неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону, просить справу направити на новий судовий розгляд. Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не мотивував кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України та у вступній частині вироку не вказав судимості ОСОБА_4, натомість пославшись у мотивувальній частині на рецидив злочину. Крім того, вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
На касаційну скаргу прокурора захисником ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_1 подано заперечення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки щодо підсудного і тільки в межах пред’явленого йому обвинувачення.
Як убачається із матеріалів справи, постановою старшого слідчого СВ Сумського РВ ГУ МВС України в Сумській області від 8 липня 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 закрито кримінальну справу за ч. 3 ст. 186 КК України та порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Сумського РВ ГУ МВС України в Сумській області від 9 липня 2010 року ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України.
Згідно із обвинувальним висновком ОСОБА_1 обвинувачувався у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Під час судового розгляду справи прокурором у порядку ст.ст. 276, 277, 278 КПК України не було винесено постанову про зміну обвинувачення або заявлено клопотання про направлення справи для проведення додаткового розслідування з підстав наявності в діях ОСОБА_1 складу іншого, більш тяжкого злочину.
Тому посилання у касаційній скарзі на недостатню мотивацію у вироку правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України є безпідставними.
Що стосується доводів прокурора у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції у вступній частині не вказав про наявність у ОСОБА_4 судимостей, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в мотивувальній частині суд обґрунтовано визнав обтяжуючою покарання обставиною рецидив злочину.
Суд, призначаючи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, вимог ст.ст. 65 - 67 КК України не порушив. Призначені засудженим покарання є необхідними й достатніми для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляції прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, й правомірно визнав їх безпідставними. Крім того, виправив допущену судом першої інстанції неточність у мотивувальній частині вироку, виключивши з неї посилання на можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без зміни.
С у д д і:
Британчук В.В. Марчук Н.О. Шибко Л.В.