УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого – судді Британчука В.В.,

суддів: Крещенка А.М., Щепоткіної В.В.,

за участю прокурора Казнадзея В.В.,

розглянула 6 вересня 2011 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 19 квітня 2011 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.).

З ОСОБА_1 стягнуто на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Херсонській області 446 грн. 64 коп. судових витрат за проведення судової експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 19 квітня 2011 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30 вересня 2010 року приблизно о 14 год., знаходячись в легковому автомобілі невстановленої марки біля ринку «Центральний» у м. Херсоні, незаконно придбав шляхом отримання як подарунок паперовий згорток, у якому знаходилася подрібнена речовина рослинного походження - особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 8,8г, після чого незаконно на цьому ж автомобілі перевіз наркотичний засіб до кафе «Евріка» по вул. І. Кулика, 143-Б в м. Херсоні, і у подальшому незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту, поки у цей день не був затриманий працівниками міліції о 15 год. 40 хв.

В касаційній скарзі, не заперечуючи своєї вини у вчиненому, засуджений просив скасувати вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду на підставі ч. 4 ст. 309 КК, звільнити його від покарання та закрити кримінальну справу, стверджуючи, що судами не враховано довідку з медичного закладу, у якому він пройшов повний курс добровільного лікування від наркотичної залежності. Також він звернув увагу на свою особу, зокрема, що раніше не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, постійно працює. Зазначив засуджений й те, що просив суди першої і апеляційної інстанції звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК, проте цього зроблено не було.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів уважає, що вона підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 309 КК особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчим проти ОСОБА_1 було порушено справу за вчинення 30 вересня 2010 року злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 надав слідчому дві довідки № № 32, 34 з Херсонського обласного наркологічного диспансеру, у якому він перебував на диспансерному обліку з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, згідно з якими він з 4 по 30 жовтня 2010 року знаходився там на стаціонарному лікуванні з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох психоактивних речовин, зокрема, канбіноідів (а. с. 61, 62), тобто, ще до пред’явлення обвинувачення (а. с. 84).

Справа не містить даних про направлення ОСОБА_1 на це лікування примусово.

Отже слід визнати, що ОСОБА_1, хворіючи на наркоманію, добровільно звернувся до лікувального закладу, розпочав і пройшов курс лікування від неї.

В зв’язку з цим у суду першої інстанції були всі законні підстави звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК, чого помилково зроблено не було.

Не виправив цю помилку і апеляційний суд, який у своїй ухвалі зробив нічим не мотивований висновок про те, що засуджений не добровільно, а вимушено звернувся до лікувального закладу у зв’язку з викриттям його участі в злочині.

Отже, суди неправильно застосували кримінальний закон, не застосувавши кримінальний закон, який підлягав застосуванню, у зв’язку з чим судові рішення згідно із п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК і на підставі ч. 4 ст. 309 КК підлягають скасуванню з закриттям справи щодо ОСОБА_1

За таких обставин касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 лютого 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 19 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 309 КК скасувати, справу щодо нього за ч. 1 ст. 309 КК закрити.

С у д д і :

В.В. Британчук В.В. Щепоткіна А.М. Крещенко