УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Чуйко О.Г., Вільгушинського М.Й.,
прокурора Вергізової Л.А., -
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 8 вересня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 4 жовтня 2010 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, востаннє – 20.12.2005 року вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків, передбачених пунктами 2 – 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2011 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 16.05.2010 року, приблизно о 15 год., за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, проник в господарське приміщення на території домоволодіння АДРЕСА_1, звідки намагався викрасти 134 кг. металобрухту, вартістю 147 грн. 40 коп., однак свій умисел до кінця не довів, оскільки був затриманий на місці вчинення злочину власником домоволодіння ОСОБА_2
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого засудженим злочину та його особі. Вважає, що судом необґрунтовано було застосовано до ОСОБА_1 вимоги ст. 75 КК України та призначено занадто м'яке покарання. Зазначає, що при обранні міри покарання не було враховано в достатній мірі ту обставину, що засуджений раніше судимий, в тому числі має не зняту та непогашену судимість за вчинення корисливого злочину. Крім того, вважає, що засуджений не розкаявся у вчиненому.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням можливе, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
При призначенні покарання місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, активно сприяв слідству, має постійне місце проживання, характеризується негативно.
Судом також враховано щире каяття засудженого та відсутність завданих злочином збитків.
Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, поклавши на нього ряд обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.
При цьому, судом не дана оцінка тяжкості вчиненого злочину, який віднесений законом до категорії тяжких, ту обставину, що на момент вчинення злочину ОСОБА_1 не працював, негативно характеризувався за місцем проживання, раніше вчиняв злочини, в тому числі корисливі, що свідчить про його стійке небажання стати на шлях виправлення, за даними суду має не зняту та непогашену судимість.
Відповідно до ст. 377 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено суть апеляції та докладні мотиви прийнятого рішення. У разі залишення апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.
Проте апеляційний суд ці вимоги процесуального закону належно не виконав, переконливих мотивів прийнятого рішення не навів і не зазначив підстави, з яких визнав доводи про м’якість призначеного покарання необґрунтованими. Допущене порушення кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Ураховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. 394-396 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
С у д д і:
М.А. Мороз О.Г. Чуйко М.Й. Вільгушинський