УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мороза М.А.,
суддів Слинька С.С., Лагнюка М.М.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
представника потерпілої ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 15 вересня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Кам?янець-Подільського міськрайонного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого,
засуджено за ст. 276 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 5100 грн.
У задоволенні цивільних позовів Хмельницької транспортної прокуратури та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року вказаний вирок в частині розв’язання цивільних позовів Хмельницької транспортної прокуратури та потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2, будучи машиністом локомотива ТГМ НОМЕР_1 Кам?янець-Подільської філії ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», 17 липня 2009 року близько 08 год., перед початком виконання маневрових робіт, у порушення вимог п. 3.4 Інструкції охорони праці № 8 для машиніста тепловозу, не впевнився у справності всіх механізмів та вузлів тепловоза, допустив до експлуатації локомотив з несправними ручними гальмами, після чого залишив його на стоянці на території 4-ї колії станції Промислова під’їзних колій вищевказаної філії, яка має ухил 3%, та у порушення вимог п. 9.8 робочої інструкції машиніста тепловоза, не закріпив додатково гальмівним башмаком і не переконався в надійності закріплення локомотиву.
У результаті порушення ОСОБА_2 вказаних правил та через відсутність гальмівного башмака, біля 20 год. цього ж дня локомотив самовільно виїхав з території Кам?янець-Подільського комбінату будівельних матеріалів по 1-й головній колії, що створило небезпеку для життя людей на залізничному переїзді, що по вул. Нігинське шосе у м. Кам?янець-Подільському.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м’якості. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції необґрунтовано перекваліфіковано дії останнього зі ст. 276 ч. 3 КК України на ст. 276 ч. 1 КК України, оскільки, на його думку, настання тяжких наслідків у вигляді смерті особи, заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень та спричинення великої матеріальної шкоди, перебувають у причинному зв’язку з діями ОСОБА_2, оскільки некерований локомотив призвів до зіткнення з автомобілем на переїзді.
Також, прокурор вказує на порушення вимог ст. 69 КК України при призначенні засудженому покарання, оскільки у порушення вимог цієї статті застосував її без наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів переконливих мотивів залишення апеляції прокурора без задоволення, що призвело до безпідставного залишення в силі вироку суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілої, які не підтримали касаційну скаргу та просили залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 276 ч. 1 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, підтверджуються доказами, які суд першої інстанції всебічно, повно і об’єктивно дослідив у судовому засіданні і дав їм належну оцінку.
Доводи прокурора про те, що оскільки між діями ОСОБА_2 і наслідками, що були заподіяні, є причинний зв'язок, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 276 КК України, переконливо у касаційній скарзі неумотивовані та є неспроможними.
Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України передбачає причинний зв'язок між діями особи і наслідками, що ним заподіяні.
Проте, відповідно до висновку автотехнічної експертиз № 164А від 7 вересня 2009 року, з технічної точки зору наявність у водія ОСОБА_7 технічної можливості уникнути зіткнення з тепловозом ТГМ НОМЕР_1 залежала від виконання ним вимог п.п. 2.3 (б), 20.2, 20.3, 20.5 (г) ПДР. Тобто, ОСОБА_7, під’їжджаючи до залізничного переїзду, повинен був переконатись в тому, що не наближається поїзд, а якщо ж до переїзду в межах видимості наближався поїзд, та за відсутності засобів організації дорожнього руху, зупинитись не ближче 10 м до найближчої рейки (т. 2 а.с. 80-81).
Згідно протоколу огляду місця події від 12 серпня 2009 року, поїзд, який наближається до залізничного переїзду, з’являється в полі зору водія автомобіля, що рухається в напрямку Голосіївського шосе, в момент перебування останнього за 15 м до крайньої залізничної рейки (т. 2 а.с. 52), що вказує на те, що ОСОБА_7 бачив локомотив, який рухається, та повинен був зупинитись за 10 м до найближчої рейки, не продовжуючи подальший рух.
Однак, з протоколу огляду місця ДТП та фототаблиць до нього вбачається, що водій ОСОБА_7 перед переїздом не гальмував (т. 1 а.с. 36-44).
Не було вчинено ОСОБА_7 будь-яких інших дій для уникнення зіткнення з тепловозом.
Крім того, відповідно до постанови слідчого Хмельницької транспортної прокуратури від 27 листопада 2009 року, саме у зв’язку з отриманням пасажиром ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, в діях ОСОБА_7 вбачається склад злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, однак через його смерть було відмовлено в порушенні кримінальної справи (т. 2 а.с. 188-189).
Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що суд, давши правильну юридичну оцінку діям засудженого та водія ОСОБА_7, обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність причинного зв’язку між діями ОСОБА_2 щодо порушення ним правил експлуатації залізничного транспорту та спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим і пошкодження їх майна, та кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 278 КК України.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізувавши усі доводи апеляції прокурора, аналогічні доводам касаційної скарги, і правомірно визнав їх необґрунтованими.
Тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.
Що стосується доводів прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_2 покарання, то вони також не є переконливими.
У касаційній скарзі вірно зазначено, що згідно зі ст. 69 КК України призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання.
Колегія суддів уважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до засудженого ст. 69 КК України, оскільки з матеріалів справи та самого вироку вбачається наявність кількох обставин, що, пом?якшують покарання ОСОБА_2, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності.
Врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про його особу, те, він є особою похилого віку, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні матір дружини, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначив йому покарання, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Тому та обставина, що суд у вироку зазначив лише одну з наявних обставин, що пом?якшують покарання, не може бути визнана такою, що тягне скасування вироку.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
вирок Кам?янець-Подільського міськрайонного суду від 30 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області без задоволення.
Судді:
______________________
М.А.Мороз _______________________
С.С. Слинько _______________________
М.М.Лагнюк