ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2011 р. Справа №2а-6252/11/0170/23
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді -Кисельової О.М.,
секретар судового засідання - Яковлєв І.А.
за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача - Шутенко К.П., Кузьмінової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в м. Керчі проведена невиїзна документальна перевірка з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків по бюджету суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 за період 01.04.2008 року по 31.12.2010 року. Внаслідок перевірки було складено акт від 05.05.2011 року №362/17-01/09/НОМЕР_1 з зазначенням порушень положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». На підставі якого було видано податкове повідомлення – рішення яким визначено податкове зобов’язання в розмірі 3340 грн. 73 коп. Вважає це податкове повідомлення – рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ревізором не прийнято до уваги трудову угоду з ОСОБА_6 Письмові пояснення ОСОБА_6 не можуть прийматися як доказ укладеного трудового договору, в той час, як трудові відносини оформляються трудовим контрактом, реєструються у місцевому органі Фонду соціального страхування України по безробіттю та зайнятості населення. Доказу цього надано не було.
Не існує жодної статті Податкового Кодексу України, яка передбачає можливість та процедуру використання пояснень органами податкової служби в якості бази для висновків актів перевірок.
Керченським міським судом не встановлений факт наявності трудових відносин ОСОБА_5 з ОСОБА_6
Наявність запису в патентах за 2008-2010 роки на позивача не є належним доказом, оскільки належним способом доказування находження в трудових відносинах згідно Закону є трудовий договір (контракт).
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені та пояснили, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були укладені трудові угоди, якими оформлялися цивільно-правові відносини. Так ОСОБА_6 було залучено як громадянина на виконання робіт. Податки виплачувалися з суми, визначної в трудових угодах. Крім того, апеляційний суд в ухвалі від 07.07.2011 року встановив факт відсутності трудових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Представники відповідача позов не визнали та пояснили що перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 проводилася для співставлення даних, вказаних у заяві ОСОБА_6 щодо невиплати їй тієї заробітної плати, яку було вказано у звіті фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 Об’єктом перевірки була правомірність уплати і надходження податку на доходи фізичних осіб. Перевіркою було встановлено порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при виплаті заробітної плати найманим працівникам в частині неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 340 грн. 73 коп.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ в м. Керчі проведена невиїзна документальна перевірка з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків по бюджету фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 Внаслідок перевірки було складено акт від 05.05.2011 року №362/17-01/09/НОМЕР_1 , в якому визначено порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині неутримання і неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період 01.04.2008 року по 31.12.2010 року в розмірі 3340грн.73 коп.(а.с.7-11).
Позивачем на вказаний акт перевірки до ДПІ в м. Керчі було надано заперечення. За результатами розгляду яких ДПІ в м. Керчі зроблено висновок про правомірність та обґрунтованість висновків, викладених в акті(а.с.13-14).
18 травня 2011 року на підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення – рішення №0000801701, яким за порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 визначено грошове зобов’язання в розмірі 4175 грн. 91 коп., з яких: 3340 грн. 73 коп. – за основним платежем, 835 грн. 18 коп. – за штрафними санкціями(а.с.5).
Перевіряючи обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення – рішення судом встановлено наступне.
Як зазначено в акті перевірки від 05.05.2011 року №362/17-01/09/НОМЕР_1, на підставі якого вбуло винесено вищевказане податкового повідомлення – рішення, невиїзну документальну перевірку з питань використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків по бюджету фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5 було проведено на підставі п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 та ст. 79 Податкового кодексу України.
Так п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначає право органів державної податкової служби проводити перевірки платників податків. В свою чергу ст. 79 Податкового кодексу України визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки. І як зазначено в п. 79.1 цієї статті така перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 78.1.13 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України однією з обставин на підставі якої може здійснюється документальна невиїзна перевірка є отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої(нарахованої) найманим особам(у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. Як встановлено матеріалами справи та підтвердили представники відповідача перевірка позивача проводилася за наявності отриманих від ОСОБА_6 заяви та пояснень, для співставлення даних з яких з даними фізичної особи – підприємця ОСОБА_5
Так 12.04.2011 року ОСОБА_6 звернулася до ДПІ в м. Керчі з заявою про проведення перевірки: правильності оформлення її роботодавцями СПД-фізичною особою ОСОБА_7 та СПД - фізичною особою ОСОБА_5 трудових відносин з нею як з найманим працівником, що пов’язано з правильністю та своєчасністю відрахувань з її заробітної плати; правильності оформлення та ведення бухгалтерського обліку з виплати їй заробітної плати, щодо оформлення відомостей на видачу заробітної плати їй як найманому працівнику; правильності сплати зазначеними роботодавцями податків та зборів у зв’язку з використанням її праці як найманого працівника. До вказаної заяви було надано патенти, які на думку ОСОБА_6 підтверджували факт перебування її в трудових відносинах з ОСОБА_5 (а.с.42.43).
З приводу отримання зазначеної заяви старшим державним податковим ревізором – інспектором Управління оподаткування фізичних осіб відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в м. Керчі АРК Кузіміновою Г.В. від ОСОБА_6 було прийнято пояснення (а.с.44).
Таким чином, дані з наданої ОСОБА_6 інформації при проведенні перевірки використовувалися інспектором при перевірці фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 з використанням також реєстраційних документів, заяв про придбання фіксованого патенту, податкових розрахунків за ф.1-Дф. Про що було зазначено в акті перевірки від 05.05.2011 року №362/17-01/09/НОМЕР_1.
Відповідно до п.п. 83.1.6 п. 83.1 ст.83 Податкового кодексу України підставами для висновків під час проведення перевірок, зокрема, є інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим кодексом.
За змістом п.п. 78.1.13 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої(нарахованої) найманим особам(у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом є однією з обставин на підставі якої може здійснюється документальна невиїзна перевірка. І відповідно ця інформація враховується нарівні з іншими матеріалами при здійсненні висновків під час проведення перевірок посадовими особами органів державної податкової служби.
З урахуванням наведеного доводи позову та представників позивача щодо неможливості використання пояснень ОСОБА_6 для висновків акту перевірки необґрунтовані та не беруться судом до уваги.
Що стосується доводів позову та представників позивачів з приводу відсутності трудових відносин між позивачкою та ОСОБА_6 за наявності трудових угод від 01.01.2007 року та від 02.01.2010 року, які підтверджують на їх думку цивільно-правові відносини між вказаними особами, і за умови відсутності трудового контракту, що потрібно для належного оформлення трудових відносин, то суд вважає, що вони не підтверджують відсутність трудових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з наступних підстав.
Представниками позивача надано суду трудові угоди від 01.01.2007 року та від 02.01.2010 року за якими замовник - ОСОБА_5 доручає , а виконавець - ОСОБА_6 приймає на себе обов’язок виконувати роботу - торгівля в різницю, без визначення строку дії угод. Факт підписання одного з договорів підтвердила допитана судом в якості свідка ОСОБА_6, яка також пояснила, що договір на оформлення трудових відносин їй не пропонували підписувати, однак вона працює з 2007 року реалізатором у ОСОБА_5 і її було включено до патенту.
Як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_6, вона працювала реалізатором товарів у ОСОБА_5 з 2007 року до початку 2011 року без укладення договорів офіційно. Період роботи у позивача з 2007 року до 2011 року, тільки як залучення до виконання робіт громадянина не оспорювали представники позивача, які при цьому в обґрунтування своїх доводів не надали інших трудових угод за весь вказаний період.
Тоді як в патентах, які видано ДПІ в м. Керчі відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» СПД ОСОБА_5 на вид діяльності - різничка торгівля, з терміном дії, який помісячно продовжувався протягом року з 01.11.2007 року по 30.06.2010 року в графах наймана особа та особи, які перебувають у трудових відносинах з платником податку значиться ОСОБА_6(а.с.50- 55-обор.стор.).
При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ч.5, ч.7 п.1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту, в якому зазначаються: прізвище та ім'я цього громадянина; його ідентифікаційний номер; строк дії патенту; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, або членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності; місце здійснення підприємницької діяльності; назва органу, що видав патент.
Для одержання патенту платник податку подає до податкового органу заяву, складену в довільній формі, яка повинна містити інформацію про місце здійснення підприємницької діяльності; перелік осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку, та їх ідентифікаційні номери або членів його сім'ї, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, і їх ідентифікаційні номери, а також інформацію про доходи платника фіксованого податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.
Отже, позивачка для отримання документів, що засвідчують сплату фіксованого податку за період з 2007 року по 2010 рік включно, самостійно зазначала в заяві ОСОБА_6, як особу, яка перебувала з нею у трудових відносинах, як з платником податку, що є підтвердженням наявності трудових відносин за вказаний період між зазначеними особами.
При цьому суд, щодо обов’язкової наявності для підтвердження таких відносин трудового договору, як вважає позивач у позові та її представники, зазначає, що з урахуванням встановлених судом обставин позивачка та ОСОБА_6 обрали форму укладення трудового договору, шляхом фактичного допуску до роботи ОСОБА_6, що передбачено ч.4 ст.24 КЗпП України.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином
оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.
Доводи представників позивача щодо того, що апеляційний суд в ухвалі від 07.07.2011 року встановив факт відсутності трудових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можуть бути взяти судом до уваги, оскільки ухвалою Апеляційного суду АРК від 07.07.2011 року залишено без змін ухвалу Керченського міського суду АРК від 28.04.2011 року про залишення без розгляду позову ОСОБА_6 до фізичної особи -підприємця ОСОБА_5, фізичної особи – підприємця ОСОБА_7 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, якою по суті позовні вимоги ОСОБА_6 не було розглянуто.
Відповідно до п.п.4.2.1. п.4.2. ст. 4 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» (діючого на час виникнення спірних правовідносин) оподаткуванню підлягають доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Позивачка, будучи податковим агентом в розумінні п.1.15 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» відповідно до п. 19.2. ст. 19 зобов'язана була своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента( п. п. 20.3.2 п.20.3 ст. 20 вищевказаного закону). Відповідно до ч.1 , ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд вважає, що з урахуванням наданих відповідачем доказів, позивач також, доводячи неправомірність прийнятого відповідачем рішення не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог. Таким чином, оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення відповідача, суд, керуючись критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, вважає, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення та оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо та у спосіб, що передбачений законами України. На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 71, ст. 159 -163 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисельова О.М.