Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12469/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Паращевіній О.О.
з участю:
позивача – не з’явився,
представника відповідача – Кісельової С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання дій неправомірними щодо ненадання інформації на звернення від 12.05.2011 року, зобов’язання надати запитувану інформацію, -
в с т а н о в и в :
У липні 2011 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до прокуратури Донецької області (далі – відповідач) про визнання дій неправомірними щодо ненадання інформації на звернення від 12.05.2011 року, зобов’язання надати запитувану інформацію.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 12.05.2011 року він звернувся до прокуратури Донецької області зі зверненням про надання йому інформації з приводу проведення перевірки відносного нього та членів його сім`ї. Проте, відповідач запитувану інформацію на його звернення не надав. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про засади запобігання та протидії корупції». Просив суд визнати неправомірними дії щодо ненадання інформації, запитуваної згідно звернення від 12.05.2011 року, зобов’язати надати запитувану інформацію.
Позивач у судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Просив суд розглядати справу без його особистої участі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості дій прокуратури, з огляду на що просила в позові відмовити.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.05.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до прокуратури Донецької області із колективним зверненням з приводу повідомлення хто, коли і яким чином збирав про них інформацію, яке отримано прокуратурою Донецької області 19.05.2011 року. (арк. справи 5, 22).
Вказане звернення 23.05.2011 року за №7/1-1163-02 прокуратурою Донецької області направлено для розгляду до прокуратури м. Маріуполя, про що повідомлено заявника (арк. справи 20).
Прокуратурою м. Маріуполя листом за № 82р-11 від 30.05.2011 року звернення позивача та ОСОБА_3 для розгляду направлено до прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя. На адресу прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя звернення надійшло 02.06.2011 року (арк. справи 21). Про направлення вказаного звернення для розгляду до прокуратури Орджонікідзевського району м. Маріуполя заявник був також повідомлений листом за № 82р-11 від 30.05.2011 року.
Прокурором Орджонікідзевського району міста Маріуполя Марченком О.І. за результатами розгляду звернення направлено відповідь № 246/7ж-09 від 01.07.2011 року, якою, серед іншого, позивачу повідомлялось, що перевірка про його сім`ю проводилась шляхом витребування документів з Маріупольської міської поліклініки №1, зокрема медичного висновку №2762/3. Вказана перевірка здійснювалася за дорученням прокуратури м. Маріуполя при вирішенні звернення позивача щодо розгляду Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя цивільної справи за позовом Маріупольської міської ради про виселення (арк. справи 26).
Також у вказаній відповіді позивачу повідомлялось, що інформацію про результати перевірки прокуратурою району спрямовано на адресу прокуратури м. Маріуполя.
Факт направлення відповіді № 246/7ж-09 від 01.07.2011 року заявнику підтверджується копіями аркушів із книги реєстрації вихідних документів прокуратури Орджонікідзевського району міста Маріуполя, що долучені до матеріалів справи (арк. справи 27-28).
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач визначив предметом позову, зокрема, протиправність дій відповідача, що полягають у ненаданні відповіді на звернення від 12.05.2011 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 13 травня 1999 року № 653-ХІV громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частин 1, 3 статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об’єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Конституцією України (ст. 121) прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
У відповідності до ст. 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Систему органів прокуратури згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 року, становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.
Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Пунктом 3.2. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 № 9гн, у редакції, що була чинною до 21.06.2011 року, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:
- прийнято до розгляду;
- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;
- направлено до іншого відомства;
- долучено до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи, відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України та Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року № 9гн, звернення позивача від 12.05.2011 року передано на вирішення до підпорядкованої їй прокуратури – прокуратури м. Маріуполя, про що повідомлений позивач.
Тобто, повідомленням позивача про направлення звернення до підпорядкованої прокуратури відповідач виконав свій обов’язок щодо надання відповіді на його звернення.
При цьому, суд зазначає, що прокурором Орджонікідзевського району м. Маріуполя Марченком О.І. позивачу за № 246/7ж-09 від 01.07.2011 року надана вичерпна інформація на поставлені питання у його зверненні.
З наведеного виходить, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.12.2005 року № 9гн, а прокуратурою Орджонікідзевського району м. Маріуполя позивачу надана у встановленій Законами України «Про звернення громадян» та «Про інформацію» формі відповідь на звернення від 12.05.2011 року, яка містила необхідну інформацію в межах, визначених законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Зважаючи на встановлені обставини у справі та принцип диспозитивності, закріплений у ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання дій неправомірними щодо ненадання інформації на звернення від 12.05.2011 року, зобов’язання надати запитувану інформацію, не підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до прокуратури Донецької області про визнання дій неправомірними щодо ненадання інформації на звернення від 12.05.2011 року, зобов’язання надати запитувану інформацію, - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 08 вересня 2011 року.
Постанова у повному обсязі складена 12 вересня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.