КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2011                                                                                           № 14/99

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:            Лобаня О.І.

          Федорчука  Р.В.

при секретарі:           Криворотьку В.В.

за участю представників:

від позивача:                            ОСОБА_1 – дов. № 110 від 14.07.2011 р.;

від відповідача:                            Хорішко О.О. – свідоцтво № 421 від 05.12.2008 р.;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс»

на рішення Господарського суду м. Києва

від   10.06.2011 р.  

у справі № 14/99 (суддя – Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффініті»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс»

про стягнення заборгованості в розмірі 220 564,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

   Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 14/99 від 10.06.2011р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аффініті» 220 564,54 грн. боргу, 2 205,65 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2011 р. у справі № 14/99 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

           Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2011 р. у справі № 14/99 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача в поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

08.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аффініті» (далі – позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс» (далі – відповідач, замовник) було укладено договір № 08-07/08А про надання послуг з відбору персоналу (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач надає відповідачу комплекс послуг з підбору кваліфікованого персоналу, а відповідач зобов’язався оплатити надані послуги в порядку і на умовах передбачених договором.

Додатком №1 до договору сторони передбачили, що гонорар за послуги з підбору персоналу складає 25% від річного заробітку працевлаштованого спеціаліста, крім того ПДВ в розмірі 20% від загальної суми. Оплата послуг здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту факту працевлаштування, у тому числі випробувальний термін, стажування та інше, що оформлюється Актом наданих послуг, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, позивач зобов’язався здійснити підбір претендентів на вакансії зазначені в додатку №3 протягом дев’яноста календарних днів, тобто до 14.10.2008 р.   

Додатком № 3 від 16.07.2008 р. до договору сторони обумовили найменування та кількість вакансій, на які позивач зобов’язувався здійснити підбір претендентів.

Відповідно до п. 1.5 додатку №3 до договору позивач був зобов’язаний провести підбір спеціаліста на посаду «Програміст РНР та стратегічного планування».

Як зазначає позивач, на вказану посаду ним було підібрано ОСОБА_2, якого відповідачем було прийнято на роботу.

Згідно з п. 3.3. договору замовник здійснює оплату послуг, наданих відповідачем, протягом трьох банківських днів з моменту факту працевлаштування, у тому числі випробувальний термін, стажування та інше, що оформлюється Актом виконаних робіт, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця платіжним дорученням, в якому призначенням платежу вказується за надання послуг з підбору персоналу згідно договору № 08-07/08А від 08.07.2008 р. з позначенням суми ПДВ.

01.09.2008 р. було складено Акт № 121 здавання-приймання наданих послуг, який був підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до даного акту позивачем надано послуг з підбору персоналу на суму 18 00,00 грн., крім того ПДВ – 3 600,00 грн., загальна сума – 21 600,00 грн. Претензій з боку відповідача за вказану роботу не надходило.

01.09.2008 р. позивачем було виставлено рахунок №121 на ім’я відповідача про оплату вищезазначеної послуги на загальну суму 21 600,00 грн., оплата по якому відповідно до умов договору, повинна була здійснена до 04.09.2008 р.

Однак, в порушення умов договору, оплата за вказаним рахунком відповідачем проведена не була.

Також, відповідно до п. 1.7 додатку №3 до договору, позивач зобов’язаний провести підбір спеціаліста на посаду «Директор з персоналу».

Як зазначає позивач, на вказану посаду ним було підібрано ОСОБА_3, яку відповідачем було прийнято на роботу.

15.09.2008 р. було складено Акт №126 здавання-приймання наданих послуг, який був підписаний та скріплений печатками з боку позивача та відповідача.

Відповідно до вказаного акту позивачем надано послуг з підбору персоналу на суму 75 000,00 грн., крім того ПДВ – 15 00,00 грн., загальна сума 90 000,00 грн., оплата по якому, згідно з умовами договору повинна була здійснена до 18.09.2008 р.

Однак, в порушення умов договору, оплата за вказаним рахунком відповідачем проведена не була.

13.10.2008 р. позивачем було направлено на адресу відповідача листа № 64 з вимогою провести оплату за надані послуги по рахунках № 121 від 01.09.2008 р. та № 126 від 15.09.2008 р., однак оплата по рахунках відповідачем проведена не була.

17.10.2008 р. позивачем було направлено на адресу відповідача листа № 65 з повторною вимогою.

05.05.2011 р. між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та підписано відповідний Акт.

Відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків станом на 05.05.2011 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 111 600,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі і у строки, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

        Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Враховуюче те, що відповідач неналежно виконував прийняте на себе за укладеним договором грошове зобов’язаня, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором у сумі 111 600,00 грн. підлягає задоволенню.

Доводи апелянта про те, що ним було сплачено за надані послуги у повному обсязі не приймаються судовою колегією, оскільки з платіжних доручень доданих до апеляційної скарги вбачається, що відповідачем оплата послуг була здійснена по інших рахунках.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд стягнути з відповідача 35 576,61 грн. – інфляційних збитків та 8 420,44 грн. – 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 35 576,61 грн. – інфляційних збитків та 8 420,44 грн. – 3% річних за весь час прострочення платежу.

За прострочення грошового зобов’язання позивач нарахував  та просить стягнути з відповідача 64 967,49 грн. пені.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, в разі прострочення оплати за цим договором встановлюється відповідальність у вигляді неустойки (пені), розмір якої обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 64 967,49 грн. пені.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011р. у справі № 14/99 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

  1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Систем Технолоджі Компані – Інвестментс» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011р. у справі № 14/99 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 14/99 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Ткаченко Б.О.

Судді                                                                                          Лобань О.І.

                                                                                          Федорчук  Р.В.