КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2011                                                                                           № 44/195

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Авдеєва  П.В.

суддів:            Коршун Н.М.

          Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю,  

від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс”

на рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2011 р.

у справі №44/195 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"    

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс”   

про стягнення 190 391,62 грн.,   

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 178540,39 грн. основного боргу, 8565,41 грн. інфляційної складової боргу, 3285,82 грн. трьох відсотків річних, 1903,92 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані свої зобов’язання за укладеним Договором №7560509 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.10.2002р. щодо оплати спожитої теплової енергії.

       Рішенням Господарського суду м. Києва  від 23.05.2011р. у справі №44/195 позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 178540,39 грн. – основного боргу, 8565,41 грн. – інфляційного збільшення суми боргу, 3285,82 грн. – 3% річних, 1903,92 грн. – витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій  просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального, зокрема ч.2 ст.509, ч.2 ст.632, ч.ч.1,3 ст.653 Цивільного кодексу України, та норм  ч.2 ст.34 ГПК України.    

        Апелянт стверджує, що ним не було порушено умови укладеного договору №7560509 від 14.10.2002р., оскільки він не є споживачем теплової енергії, що поставляється позивачем, та не використовує її для власних потреб, а забезпечує надання теплової енергії кінцевим споживачам.  

        Крім того, відповідачем заперечується чинність тарифів, якими керувався позивач при розрахунку позовних вимог.

        Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.      

       Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані  докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2002р. між АЕК “Київенерго” (постачальник) та КП “Житло-Сервіс” (споживач) був укладений договір №7560509 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався виробляти та поставляти теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач, в свою чергу, зобов’язався отримати її та оплати відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.   

         Проаналізувавши умови Договору колегія суддів прийшла до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

         Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

        Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що постачальник зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення – в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання – протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначених в додатку 1.

      Згідно із 2.3.1 Договору споживач зобов'язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

     Відповідно до звертання-доручення про укладення договору вбачається, що постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання здійснюється для житлового будинку за адресою вул..Княжий затон, 4. Облік споживання теплової енергії здійснюється по приладах обліку (а.с.16-17).

В додатку 2 до Договору визначені тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію.

          З пункту 1 додатку 2 до Договору вбачається, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженнями КМДА.

Пунктами 4 та 5 додатку 2 до Договору сторони погодили, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця. Дата подання споживачем постачальнику звіту по фактичному споживанню теплової енергії - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п.9 додатку до Договору, споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в МВРТ-2 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно із п.10 додатку до Договору, споживач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ПОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач стверджує, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за зазначеним Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.11.2009 р. до 01.03.2011 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 178540,39 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу та табуляграмами споживання теплової енергії.

В зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 178540,39 грн. основного боргу, 5565,41 грн. інфляційної складової боргу та 3285,82 грн. трьох відсотків річних.   

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.

          Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних  умовах  звичайно  ставляться.   Кожна  сторона  повинна  вжити  усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

         Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

           В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

   Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

   В ході судового розгляду справи колегією суддів було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 178540,39 грн. за спожиту теплову енергію відповідач у встановлений Договором строк та у повному обсязі не виконав.

    Щодо твердження відповідача про те, що він лише забезпечує сплату коштів від населення на рахунок ГІОЦ КМДА, а не саму їх сплату, в підтвердження чого посилається на пункт 10 додатку № 2 до Договору та договір № 637, за яким мало здійснюватися розщеплення та перерахування комунальних платежів населення на розрахункові рахунки підприємств-постачальників комунальних послуг, колегія суддів вважає, що дані посилання не є підставою для відмови у позові, оскільки за Договором зобов'язаною стороною є відповідач, а не ГІОЦ КМДА.

    Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 178540,39 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 178540,39 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 5565,41 грн. інфляційних збитків та 3285,82 грн. 3% річних за період з листопада 2009р. до липня 2011р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

  Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

 Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України  встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється  від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов’язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача інфляційної складової боргу, 3% річних, з останнього судом першої інстанції правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 8565,41 грн. та 3% річних в розмірі 3285,82 грн.

       Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.       

         Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

       Доказів, які б спростовували  вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, сторонами не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.       

     Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

     Судом першої інстанції правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” на рішення Господарського суду м. Києва  від 23.05.2011 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 23.05.2011 року у справі  №44/195 залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №44/195 направити до Господарського суду  м.Києва.

          Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                      Авдеєв  П.В.

Судді                                                                                          Коршун Н.М.

                                                                                          Куксов В.В.

20.09.11 (відправлено)