ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2011 року                                                                           Справа №  25/70-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:       

головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді –Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В.,

секретар судового засідання –Заболотна О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відділу ДВС –ОСОБА_1., довіреність від 05 січня 2011 року №10;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скарги  Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року  у справі №25/70-09

за позовом   Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії “Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області”, м.Кривий Ріг

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Донбас-Транзит”, м.Дніпропетровськ

про звернення стягнення на майно

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпро-Донбас-Транзит”

на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року у справі №25/70-09 (суддя Чередко А.Є.) задоволено скаргу ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” на дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області; скасовано постанову АА №932326 від 13 січня 2011 року, винесену головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О.; скасовано Акт опису й арешту від 13 квітня 2011 року №АА23189928/В-10/1, складений головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О.

При винесенні ухвали суд виходив із безпідставності накладення державним виконавцем арешту на усе майно боржника у межах суми стягнення, без врахування встановлених Законом України “Про виконавче провадження” особливостей звернення стягнення на заставлене майно, та неправомірності проведення виконавчих дій на території Запорізької області без відповідного погодження Департаментом ДВС Міністерства юстиції України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Відділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі зазначає про правомірність накладення арешту на все майно боржника, що забезпечує його належне збереження та подальше стягнення виконавчого збору. Вказує також, що форма відповідного погодження або відмови у погодженні Департаментом проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби нормативно не передбачена.

Сторони відзив на апеляційну скаргу не надали, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися щодо законності оскаржуваної ухвали, судова колегія прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутність представників сторін.

Вислухавши пояснення представника відділу ДВС, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року у справі №25/70-09 звернуто стягнення на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області” на майно ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” в розмірі 5428495,85 грн. як борг по кредиту, а саме: автомобіль КРАЗ-63221, 2005 р.в., № двигуна 50800495, реєстраційний номер АЕ 0797 АР; бульдозер, марка SD23 SHANTUI, 2006 р.в., двигун № 41075867, заводський № SD23АА100374, державний номерний знак Т0596ДН; екскаватор-навантажувач модель XL 71MR2 “VOLVO”, 2005р.в., шасі VL71D12940, двигун №050569, державний номерний знак Т 0208 ДН; гусеничний екскаватор модель HUNDAI-R450LC-7, шасі NB 0110464, випуску 2005 року, двигун №35132995, державний номерний знак Т 9868 ДП; гусеничний екскаватор модель HUNDAI-R450LC-7, шасі NB 0110471, випуску 2005 року, двигун №35134186, державний номерний знак Т 9869 ДП; стягнуто з ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області”  судові витрати по сплаті держмита у сумі 25500 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

05 червня 2009 року на виконання зазначеного рішення господарським судом видані накази.

10 грудня 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О. винесено постанову про відкриття   виконавчого провадження ВП № 23189928 з виконання наказу від 05 червня 2009 року №25/70-09 про звернення стягнення на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Центрально-Міське відділення Промінвестбанку в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області” на майно ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” в розмірі 5428495,85 грн. як борг по кредиту, а саме:  автомобіль КРАЗ-63221, 2005 р.в., № двигуна 50800495, реєстраційний номер АЕ 0797 АР;  бульдозер, марка SD23 SHANTUI, 2006 р.в., двигун №41075867, заводський №SD23АА100374, державний номерний знак Т0596ДН; екскаватор-навантажувач модель XL 71MR2 “VOLVO”, 2005р.в., шасі  VL71D12940, двигун №050569, державний номерний знак Т 0208 ДН;   гусеничний екскаватор модель HUNDAI-R450LC-7, шасі NB 0110464, випуску 2005 року, двигун №35132995, державний номерний знак Т 9868 ДП; гусеничний екскаватор модель HUNDAI-R450LC-7, шасі NB 0110471, випуску 2005 року, двигун № 35134186, державний номерний знак Т 9869 ДП.

13 січня 2011 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 932326, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” в межах суми 5971345,43грн. та заборонено боржнику здійснювати  відчуження будь-якого належного йому майна.

13 квітня 2011 року державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника, яке знаходилось у м.Запоріжжя, про що складено відповідний акт АА №23189928/В-10/1, згідно з яким описано і накладено арешт на бульдозер, марка SD23 SHANTUI, 2006 р.в., двигун №41075867, заводський №SD23АА100374, державний номерний знак Т0596ДН; екскаватор-навантажувач модель XL 71MR2 “VOLVO”, 2005р.в., шасі  VL71D12940, двигун №050569, державний номерний знак Т 0208 ДН; гусеничний екскаватор модель HUNDAI-R450LC-7, шасі NB 0110471, випуску 2005 року, двигун №35134186, державний номерний знак Т 9869 ДП.

29 квітня 2011 року боржником ТОВ “Дніпро-Донбас-Транзит” до господарського суду подано скаргу на дії Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області з вимогами про скасування постанови від 13 січня 2011 року АА №932326 та акту опису й арешту майна від 13 квітня 2011 року №АА23189928/В-10/1.

Скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем вимог ст.ст.54, 57 Закону України “Про виконавче провадження” та неправомірністю накладення арешту на усе належне боржнику майно при виконанні наказу про звернення стягнення на індивідуально визначене майно, а також порушенням державним виконавцем вимог ст.20 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки останнім  проведені виконавчі дії на території іншого органу державної виконавчої служби без одержання відповідного дозволу у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення скарги.

Як встановлено ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Згідно ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.11 вказаного Закону державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 52 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені особливості звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно положень вказаної статті станом на 13 січня 2011 року стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника (ч.1); у разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону (ч.2); з коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України “Про виконавче провадження” у діючій на 13 січня 2011 року редакції з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.55 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції станом на 13 січня 2011 року) арешт  на  майно  боржника може накладатися  державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту; державним виконавцем  за постановою про відкриття виконавчого провадження  або  за  постановою  про  арешт  майна  боржника   та оголошення  заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими  документами  з  урахуванням витрат,  пов’язаних  з  проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.  У разі потреби  постанова,  якою  накладено  арешт  на  майно боржника та оголошено заборону  на  його  відчуження,  надсилається  державним виконавцем  до  органу  нотаріату та інших органів,  що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження; арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при  виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського щодо неправомірності накладення державним виконавцем при виконанні наказу про звернення стягнення конкретно визначене заставлене майно арешту на усе майно боржника, чим були порушені положення ст.ст.52, 55 Закону України “Про виконавче провадження”.

Твердження відділу державної виконавчої служби про накладення арешту на інше майно боржника з метою забезпечення стягнення виконавчого збору та відшкодування інших витрат виконавчого провадження судовою колегією відхиляються як неправомірні.

У оскаржуваній постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13 січня 2011 року АА №932326 державним виконавцем не було вказано про винесення ним постанови про стягнення виконавчого збору та його розмір.

При цьому, виходячи із положень ч.1 ст.43 Закону про виконавче провадження, розмір виконавчого збору має визначатися виходячи із розміру фактично задоволених вимог стягувача, тобто вже після вчинення дій зі звернення стягнення на майно, тобто його оцінки, реалізації та погашення вимог кредитора, а за правилами ч.1 ст.52 Закону, стягнення на вільне від застави майно боржника звертається за постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно.

За вказаними обставинами господарським судом вірно зазначено про безпідставність встановлення державним виконавцем суму стягнення у розмірі 5971345,43грн. без проведення виконавчих дій, здійснення конкретних витрат та визначення розміру виконавчого збору пропорційно до розміру задоволених вимог кредитора.

Отже, постанова від 13 січня 2011 року АА №932326, винесена головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О., правомірно скасована господарським судом.

Також, судова колегія погоджується в частині скасування Акту опису й арешту майна від 13 квітня 2011 року №АА23189928/В-10/1, складеного головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Дніпропетровській області Селезньовим М.О.

З Акту опису й арешту майна вбачається, що відповідні виконавчі дії вчинялися державним виконавцем у м.Запоріжжя, тобто на території іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Згідно з ч.1, 6 ст.20 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції станом на 13 квітня 2011 року), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання,  перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться  за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право  вибору  місця  виконання  між кількома органами державної  виконавчої  служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку  поширюються  їх  функції, належить стягувану; у разі якщо у процесі виконавчого провадження з’ясувалося, що майна боржника,  на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для  задоволення  в  повному  обсязі  вимог  стягувача,  але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби,  державний  виконавець  звертає  стягнення на таке майно в порядку,  передбаченому цим Законом,  за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій.  Про  вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу. У разі якщо  стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій  на території  іншого  органу  державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на  наявне  майно  боржника  і  після розподілу   стягнутих   коштів,  якщо  їх  обсяг  недостатній  для задоволення в повному обсязі вимог стягувача,  надсилає виконавчий документ  до органу державної  виконавчої служби  за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Як встановлено п.3.2.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74,5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, вчинення виконавчих дій на території органу державної виконавчої служби, що підпорядкований іншому регіональному управлінню юстиції, здійснюється виключно за погодженням з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що наданий відділом ДВС лист Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11 березня 2011 року №2209-0-32-11/25 за підписом заступника директора Попової С.Ф. не можна визнати встановленим законом погодженням на вчинення підрозділом примусового стягнення відділу ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчих дій на території Запорізької області, оскільки вказаний лист містить лише роз’яснення положень ст.20 Закону України “Про виконавче провадження” та п.3.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій.

Отже, проведення арешту майна на території Запорізької області без відповідного погодження Держдепартаментом є неправомірним, державним виконавцем порушений встановлений порядок проведення виконавчих дій, у зв’язку з чим акт опису й арешту майна від 13 квітня 2011 року №АА23189928/В-10/1 підлягає скасуванню як незаконний.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування ухвали і судово колегією відхиляються як безпідставні.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що ухвала господарського суду відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105, 106  ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2011 року  у справі №25/70-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області –без задоволення.

Головуючий                                                                                           О.В.Голяшкін

Судді                                                                                                       В.В.Прудніков

                                                                                                              Е.В.Орєшкіна