ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2011 р. Справа № 5010/1414/2011-28/60
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.
При секретарі судового засідання: Полівода С.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна"
вул. Стеценко, 19/68, м.Київ, 04128
до відповідача: Приватного підприємства "Лідер VТМ"
вул. Кобринських, 49, м.Снятин, Івано-Франківської області, 78300
про стягнення 229 086 грн. 42 коп., у тому числі:
177 404 грн. 80 коп. - основний борг,
14200 грн. 66 коп. - пеня,
37480 грн. 96 коп. –штраф
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 14.06.11;
від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 18/04-11 від 18.04.2011 року;
паспорт серія НОМЕР_1 від 17.05.2000 року;
від відповідача представники не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Лідер VТМ" про стягнення 228 434 грн. 80 коп., у тому числі: 177 404 грн. 80 коп. - основний борг, 13549 грн. 06 коп. - пеня, 37 480 грн. 96 коп. - штраф.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 05.08.09 №298-14/0810 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар, у зв”язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 177 404 грн. 80 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 13549 грн. 06 коп. пені та штраф в розмірі 37 480 грн. 96 коп.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 26.07.11.
Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.11 та від 09.08.11, у зв'язку з нез”явленням в засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено.
12.09.11 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 13.07.11 (вих.№ 11574), від 26.07.11 (вих. № 12417) та від 09.08.11 (вих. № 13082); отримання вищезазначених ухвал відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 2, 31, 47).
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 12.09.11 не надходило.
Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов”язків цивільного характеру.
За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.
29.08.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ТзОВ "ТЕЛКО Україна" про зміну розміру позовних вимог (вх. № 7232/11-с вх, а.с. 48), відповідно до якої позивачем збільшено розмір позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з відповідача 229086 грн. 42 коп., а саме: 177404 грн. 80 коп. основного боргу, 14200 грн. 66 коп. пені та 20% штрафу в розмірі 37480 грн. 96 коп.; до заяви долучені докази направлення останньої відповідачеві (а.с. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 7232/11-с вх від 29.08.11) прийнята судом для розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує відповідно до заяви про зміну позовних вимог та просить суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним, про що зазначив у відзиві на позов (вх.№ 6656/11-с вх від 08.08.11; а.с. 33). Факт поставки ТзОВ "ТЕЛКО Україна" відповідачу товару представник ПП "Лідер VТМ" вважає недоведеним, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт відвантаження та/чи отримання товарів. На думку представника відповідача, позивачем в обгрунтування позовних вимог, не подано відповідну довіреність на отримання товару, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач вважає неправомірним одночасне нарахування штрафу та пені.
В ході судових засідань судом досліджені наступні документальні докази:
договір № 298-14/0810 від 05.08.09 (а.с. 10-12);
видаткову накладну № РН-0002886 від 2 листопада 2010 року (а.с. 13);
рахунок-фактура № СФ-0003032 від 2 листопада 2010 року (а.с. 14);
реєстр кредитових платежів (а.с. 15-16);
відзив на позов (а.с. 33);
пояснення позивача від 08.08.11 (а.с. 37, 39);
акт комісії ТОВ “Телко Україна” (а.с.40);
товарно-транспортну накладну (а.с. 41);
податкову накладну від 02.11.10 № 3003 (а.с. 42);
довіреність № 55066 від 02.11.10 виданої ОСОБА_3 (а.с. 43-44);
заяву про зміну позовних вимог (а.с.48).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об”єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.08.09 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 298-14/0810 (далі - Договір).
Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов”язується поставити, а покупець прийняти й оплатити відповідно до рахунків-фактур, що являють собою невід»ємну частину даного договору, компоненти для поліуретанових систем (надалі - товар), номенклатура, якість, кількість, строки поставки й ціна яких визначені даним договором та товаросупроводжувальними документами.
У відповідності до умов Договору, постачальник поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 227404 грн. 80 коп. Виконання позивачем договірних зобов”язань підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с. 13-14, 41-43), а саме, копіями:
видаткової накладної № РН-0002886 від 2 листопада 2010 року;
рахунку-фактури № СФ-0003032 від 2 листопада 2010 року;
товарно-транспортної накладної;
податкової накладної від 02.11.10 № 3003;
довіреністі № 55066 від 02.11.10 виданої ОСОБА_3 (матеріали справи містять пояснення позивача щодо втрати оригіналу довіреністі № 55066 від 02.11.10 виданої ОСОБА_3 (а.с. 39).
Платежі й порядок розрахунків визначені в розділі 6 Договору.
Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за товар, що поставляється по даному договору, покупець проводить у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків-фактур.
Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов”язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 50000 грн. 00 коп., оплату залишку вартості товару в сумі 177404 грн. 80 коп. не здійснив.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов”язань.
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 177404 грн. 80 коп. за поставлений позивачем товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар в сумі 50000 грн. 00 коп., що підтверджується реєстром кредитових платежів (а.с. 15-16), у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача 177404 грн. 80 коп. заборгованості підлягає задоволенню.
Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором №298-14/0810 від 05.08.09 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 10.3. договору сторони погодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку з покупця стягується на користь продавця пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості несплаченої суми.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем штрафу в сумі 37480 грн. 96 коп. і пені в сумі 14200 грн. 66 коп. за період з 16.11.10 по 16.05.11, яка розрахована з додержанням норм ч.6 ст. 232 ГПК України. Наявний в матеріалах справи розрахунок позивача (а.с. 48) є арифметично вірним.
Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов”язання за договором №298-14/0810 від 05.08.09 відповідачем не спростований, підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 37480 грн. 96 коп., пені в сумі 14200 грн. 66 коп. за період з 16.11.10 по 16.05.11 та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216, 217, 218, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" до Приватного підприємства "Лідер VТМ" про стягнення 229086 грн. 42 коп., а саме: 177404 грн. 80 коп. основного боргу, 14200 грн. 66 коп. пені та 20% штрафу в розмірі 37480 грн. 96 коп. задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Лідер VТМ" (вул. Кобринських, 49, м.Снятин, Івано-Франківської області, 78300; код 31979590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна" (вул. Стеценко, 19/68, м. Київ, 04128; код 32856918) –177 404 (сто сімдесят сім тисяч чотириста чотири)грн. 80 коп. - основного боргу, 14200 (чотирнадцять тисяч двісті)грн. 66 коп. - пені, 37480 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят)грн. 96 коп. –штрафу, 2290(дві тисячі двісті дев»яносто) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.П. Кавлак
Повне рішення складено 19.09.11
Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"
________________ Кавлак І. П. 19.09.11