2-576/11  

РІШЕННЯ

Іменем  України

06 квітня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Кривошей Г.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Катранжи Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, треті особи –прокуратура Донецької області, ОСОБА_5, про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, спричиненої каліцтвом внаслідок злочину, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, треті особи –прокуратура Донецької області, ОСОБА_5, про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, спричиненої каліцтвом внаслідок злочину, посилаючись на наступні обставини.

Постановою прокурора м. Макіївки від 25.06.2008 року порушено кримінальну справу № 22-4752 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху невстановленою особою, що спричинило ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.

Матеріали кримінальної справи прокурором 01.07.2008 року направлені начальнику Макіївського МУ для проведення досудового слідства.

Позивач зазначає, що в результаті проведеної дослідчої перевірки було встановлено водія, що здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_4, - ОСОБА_5, що залучений в якості третьої особи у справі. Проте, через недостатність доказів вини ОСОБА_5 провадження у кримінальній справі було зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин.

Так як за два роки розслідування кримінальної справи, порушеної за ст.286 ч.1 КК України, у якій ОСОБА_4 визнана потерпілою, досі не встановлено особу, яка вчинила злочин, позивач просить суд на підставі ст.1207 ЦК України стягнути матеріальну і моральну шкоду, завдану каліцтвом внаслідок злочину, з держави.

Позивачка ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який діє в її інтересах, в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 просив позов задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача Катранжи Я.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи –прокуратури Донецької області у судове засідання не з’явився,  про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав письмові пояснення, просив у задовленні позову відмовити повнястю.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою прокурора м. Макіївки від 25.06.2008 року порушено кримінальну справу № 22-4752 за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху невстановленою особою, що спричинило ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознаками злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України. (а.с.35)

Матеріали кримінальної справи прокурором 01.07.08 направлені начальнику Макіївського МУ для організації розслідування, а 08.07.08 кримінальну справу № 22-4752 направлено до СД Центрально-Міського РВ ММУ для організації дізнання.

Згідно з довідкою №1/13-1621 від 14.02.2011 року, виданою Центрально-Міським РВ Макіївського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, провадження дізнання у кримінальній справі №22-4752 було зупинено постановою начальника СД Центрально-Міського РВ ММУ від 18.06.10 року на підставі п.3 ст.206 КПК України у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин. (а.с. 34)

Відповідно до ч.1 ст.1207 Цивільного кодексу України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок злочину,  відшкодовується потерпілому або особам, визначеним  статтею  1200  цього  Кодексу,   державою, якщо не встановлено   особу, яка   вчинила   злочин,  або  якщо  вона  є неплатоспроможною.

Згідно з ч.2 ст.1207 Цивільного кодексу України умови та порядок відшкодування  державою  шкоди,  завданої каліцтвом,  іншим ушкодженням здоров'я або смертю,  встановлюються законом.

Проте, на час розгляду спору судом закон, який  встановлює умови та порядок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи від злочину  не прийнятий, через що відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, треті особи –прокуратура Донецької області, ОСОБА_5, про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, спричиненої каліцтвом внаслідок злочину, задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст. ст.  1207 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, треті особи –прокуратура Донецької області, ОСОБА_5, про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, спричиненої каліцтвом внаслідок злочину, –відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду  може  бути  подано  через  Ворошиловський районний суд м. Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                   В.П. Цукуров