Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

06.09.2011 Справа №2-3852/11

          Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області  в складі:

головуючої                              Герчаківської О.Я.

                              з участю секретарів                    Сесик Х.Я., Вербицького Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просить визнати за нею право власності на Ѕ частину коштів, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в Печерському відділенні №7 Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»на ім’я ОСОБА_2, та інших депозитних рахунках, станом на 01.12.2010 року та стягнути з відповідача судові витрати у справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. –ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, поділити майно у вигляді коштів, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в Печерському відділенні №7 Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»станом на 01.12.2010 року, тобто на час спільного проживання позивача і відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вважає позовні вимоги ОСОБА_1. безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні.

Суд, заслухавши представника позивача та ознайомившись із матеріалами цивільної справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.60 Сімейного кодексу України, майно,  набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Згідно ст.63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст.69 СК України).

          Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  

          Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.57 ЦПК України).

           Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

          Суд не бере до уваги та вважає інформацію про рух грошових коштів за рахунком НОМЕР_1 (UAH), який належить ОСОБА_2, неналежним доказом з підстав того, що будь-яких даних про те, що останній укладав договір банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати та відповідно ці кошти є об’єктом права спільної сумісної   власності  подружжя   не   здобуто.    Також,   не   знайшло   свого   підтвердження покликання позивача на те, що відповідачем на власне ім’я відкрито інші депозитні рахунки.

          В силу принципу безпосередності судового розгляду (ст.160 ЦПК України) рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

          Доказів того, що під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1. набула майно, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя суду не представлено, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1. слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 63, 69, 114 СК України, ст.ст.3, 10, 11, 57, 58, 60, 64, 160, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У  задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2про поділ майна подружжя –відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,

якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.          

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська