2-а-2809/11

                                                                                                                                    №  2а-2809/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року суддя Ворошиловського  районного  суду м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 року позивач  звернувся  до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії.

Ухвалою від 24.03.2011 р. було відкрито скорочене провадження у справі про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії, посилаючись на наступні обставини.

Він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, перебуває на обліку в УПФУ Ворошиловського району м. Донецька. Він звернувся в УПФУ Ворошиловського р-ну м. Донецька з заявою про призначення пенсії у відповідності зі ст. 50, ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але йому було відмовлено. Вважає  дану відмову неправомірною та дії відповідача незаконними.

Просить визнати дії УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька незаконними, зобов’язати УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька провести перерахунок державної пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 2 групи у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, із врахуванням вимог ч. 3 ст. 67 даного Закону, а також зобов’язати УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька провести перерахунок додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров’ю, згідно ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для інвалідів 2 групи із розрахунку 75 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, року із врахуванням вимог ч. 3 ст. 67 даного Закону з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 25.10.1993 року, визнаний інвалідом другої групи, та встановлена причина інвалідності –професійне захворювання, викликане аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії МСЕ № 001382 від 27.12.1993 року.

16 листопада 2010 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька з заявою про перерахунок пенсії з інвалідності згідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

25 листопада 2010 року заступник начальника Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька листом відмовив позивачу у перерахунку пенсії з інвалідності з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійсненого управлінням розрахунку.  

Згідно ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не довів правомірність своїх дій.

Так, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановленню, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Тому суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, З, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, и межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.

Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус, і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанов Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостою статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 сталі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).

Частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності З1 жовтня 2006 року, встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 Цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановления нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, з 1 листопада 2006 р. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов'язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача, а саме, необхідно зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії як інваліду ІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року.

Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

        Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 161-163, 183-2 КАС України,  суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, згідно до ст. 50, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з проголошення постанови.

Суддя Ворошиловського районного

суду міста Донецька В.П. Цукуров