Судове рішення #17856189

 

2-а-1148/11

                                                                                                                                         №  2а-1148/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року суддя Ворошиловського  районного  суду м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради  про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, –

ВСТАНОВИВ:

27.01.2011 року позивач  звернувся  до суду з позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, посилаючись на наступні обставини.

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи з 20.09.2010 року.

Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року інваліду 1-ї групи виплачується одноразова компенсація в розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Виплата повинна здійснюватися з розміру мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, тобто в 2010 році.

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради із заявою про перерахунок та виплату йому відповідної суми одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.   

Відповідачем позивачеві була сплачена сума 379,30 гривень, визначена Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вищевказана постанова КМУ суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок катастрофи. Відповідач, порушуючи матеріальні права позивача, керувався актом нижчої за закон сили. Позивач просив суд зобовязати відповідача зробити перерахування (донарахування) та виплатити йому відповідні суми одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.   

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 17.10.2010 року (а.с.10), визнаний інвалідом першої групи, та встановлена причина інвалідності –професійне захворювання, викликане аварією на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою серії 10ААА № 159649 від 20.09.2010 р. (а.с.9).

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради із заявою про перерахунок та виплату йому відповідної суми одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду І групи внаслідок Чорнобильської катастрофи.   

У січні 2010 року відповідачем позивачеві була сплачена сума 379,30 гривень, визначена Постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка суперечить Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не довів правомірність своїх дій та позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, и межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою виплачується у таких розмірах: інвалідам 1 групи –60 мінімальних заробітних плат; інвалідам 22 групи –45 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи –30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсації.

Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків на Чорнобильській АЄС, зокрема, інвалідам І групи –60 мінімальних заробітних плат.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір одноразової компенсації як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом на час здійснення виплати.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостою статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акта Конституції або Закону України суд повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»виключно законами України встановлюється мінімальний розмір заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплата різниці у компенсаціях здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Так, на момент встановлення інвалідності позивача, а саме у 2010 році, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України», становив 907 гривні.

Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 161-163, 183-2 КАС України,  суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та недоотриманої суми одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених на момент встановлення інвалідності, неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краснолиманської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової компенсації у розмірі 54040 (п’ятдесят чотири тисячі сорок) гривень 70 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ворошиловський районний суд  м. Донецька  протягом  десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                         В.П. Цукуров

  • Номер: 2-а/1509/865/11
  • Опис: визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 2-а-1148/11
  • Суд: Іванівський районний суд Одеської області
  • Суддя: Цукуров В.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 09.08.2011
  • Дата етапу: 10.10.2011
  • Номер: 2-а/1506/3261/11
  • Опис: Про визнання відмови відповідача безпідставною та зобов'язання нарахувати та виплатити державну допомогу як "Дитині війни"
  • Тип справи: на адміністративну справу
  • Номер справи: 2-а-1148/11
  • Суд: Біляївський районний суд Одеської області
  • Суддя: Цукуров В.П.
  • Результати справи: заяву задоволено частково
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 21.07.2011
  • Дата етапу: 12.08.2011
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація