Справа  №  2-2448/11р.

                                                              РІШЕННЯ

                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           06 липня 2011  року Жовтневий  районний  суд  м. Маріуполя  Донецької  області  в  складі:  головуючого судді  Соловйова О. Л., при секретарі  Андрійчук М.В.,  розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м. Маріуполі справу  за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на самочинно зведене нерухоме майно,-

                                                            ВСТАНОВИВ:

            12.04.2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на самочинно зведене нерухоме майно. Просив  визнати договір купівлі-продажу недобудованого будинку готовністю 10 процентів та нежилого підвалу літ. «Ап»за адресою АДРЕСА_1 дійсним; визнати за ним право власності  на самочинно збудовані: будинок літ. «А-2», підвал літ. «Ап». крильце літ. «а», сарай літ. «Б-1»,  вбиральню літ. «В-1», огорожу № 1, ворота № 2, замощення І, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.02.2000 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав у ОСОБА_2 недобудований будинок готовністю 10 % та нежилий підвал літ. «Ап»з адресою  АДРЕСА_1 що розташовані на земельній ділянці розміром 0,06 га, яка була надана ОСОБА_2 у безстрокове користування. Зазначена угода була посвідчена  на Донбаській товарній біржі. Всі умови зазначеного договору були сторонами виконані. Зазначена угода не була посвідчена нотаріально  у зв'язку з тим, що сторонам не було відомо про обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У зв'язку із необхідністю добудови  зазначеного будинку  позивач звернувся до Жовтневої рай адміністрації з заявою про надання  дозволу на виконання  будівництва двох-поверхового будинку. На підставі рішення  Жовтневої райадміністрації  № 163\2 від 27.06.2000 року позивач отримав дозвіл  на виконання будівельних робіт з будівництва  індивідуального жилого будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 Самочинно збудовані споруди не виходять за межі земельної ділянки, не порушують права інших осіб, відповідно до висновку спеціалісту  при проведенні самовільного будівництва не були порушені норми ДБН.  Внаслідок здійснення позивачем самовільного будівництва утворились наступні будівлі: будинок літ. «А-2»,  підвал  літ. «Ап», крильце літ. «а», сарай літ. «Б-1», вбиральня літ. «В-1», огорожа № 1, ворота № 2, замощення І, відповідно до технічного паспорту, виданого МКП «Маріупольське БТІ».

              У судове засідання  позивач  не з'явився –надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність,  наполягав на задоволенні позовних вимог.

          Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

             Представник відповідача  Маріупольської  Міської Ради  в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав та не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши  матеріали  справи,   суд   вважає,   що  позов  підлягає  задоволенню . При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 04 лютого 2000 року № 1495, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 недобудований будинок готовністю 10 процентів та нежилий підвал літ. «Ап»за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до  ст.  4 Заключних і перехідних положень Цивільного Кодексу України (в редакції 2004 р.) щодо цивільних відносин,  які виникли до набрання чинності Цивільного Кодексу України,  положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року)  договір купівлі-продажу жилого будинку повинен  бути нотаріально посвідченим, якщо однією із сторін є громадянин.

Відповідно до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала  угоду,   визнати  угоду  дійсною.

З таких підстав, суд приходить до переконання, що між  позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу недобудованого будинку готовністю 10 процентів та нежилого підвалу літ. «Ап»за адресою АДРЕСА_1 в Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області, оскільки продавцем було передане майно у власність покупцю. Покупець прийняв майно та сплатив певну грошову суму, отже відбулося повне виконання зазначеного договору. З зазначених вище підстав суд вважає за можливе визнати  договір купівлі-продажу від 04.02.2000 року № 1495 дійсним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України (в редакцій 2004 року) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.          

 Згідно із ст. 317 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) власнику належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319,320 ЦК України громадяни, мають право розпоряджатися майном, що належить їм на праві власності, на свій розсуд. Власник має право скоювати щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, а також використовувати все своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

   Після придбання зазначеного недобудованого будинку позивач, отримавши дозвіл Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради у вигляді рішення  Колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради про дозвіл ОСОБА_1 виконати будівництво двох-поверхового будинку  по АДРЕСА_1 /а.с.9/, здійснив будівництво двох-поверхового жилого будинку літ. «А-2», підвалу літ. «Ап», крильця літ. «а», загальною площею 187, 3 кв. метрів, жилою площею 77,0 кв. метрів; сарай літ. «Б-1», вбиральня літ. «В-1», забору № 1, ворота № 2, замощення І, що підтверджується довідко МКП «Маріупольське БТІ»від 18.02.2011 року № 87 /а.с.16/.

Відповідно до  висновку про будівельно-технічне обстеження жилого будинку, підвалу, крильця, сараю, вбиральні, забору, воріт та замощення, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 при будівництві вбиральні літ. «В-1», яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 мають місце порушення діючих будівельних норм та правил –вимоги з розміщення будівель на дільниці  п.3.25 ДБН 360-92** «Планування та забудова міських та селищних поселень»- стіни будови знаходяться на відстані менш ніж 1 метр від межі суміжної земельної ділянки. Зазначені порушення норм  розміщення будівлі створює умови сумісного користування конструкціями стін із власником  суміжної дільниці, зо зобов'язує сторони до взаємної згоди.  Житловий будинок літ. «А-2»з підвалом літ. «Ап»та крильцем літ. «а»загальною площею 187,3 кв. метрів, житловою площею 77,0 кв. метрів. Сарай літ. !»Б-1», вбиральня літ. «В-1», забір № 1, ворота № 2 та замощення І. яка знаходяться за адресою АДРЕСА_1, їх несучі та огороджуючи конструкції знаходяться в задовільному технічному стані –ІІ категорія технічного стану та можуть бути експлуатованими в подальшому. ОТехнічний стан будівельних конструкцій житлового будинку літ. «А-2»з підвалом. Літ. «Ап»та крильцем літ. «а» загальною площею 187,3 кв. метрів, житловою площею 77,0 кв. метрів, сараю літ. «Б-1», вбиральні літ. «В-1», забору № 1, воріт № 2, замощення  І, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 забезпечує їх безпечну та надійну експлуатацію /а.с.17/

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належно затвердженого проекту.

Відповідно до типового договору  про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності  від 28.05.1991 року ОСОБА_2 відповідно до рішення Виконкому Маріупольської міської ради  № 132\3 від 19.04.1989 року про відвід земельної ділянки, надана земельна ділянка у безстрокове користування  для будівництва житлового будинку АДРЕСА_1  загальною площею 600 кв. метрів /а.с. 11-12/.

Згідно із ч.2 ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені  на земельній ділянці, яку надано у користування, у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки на якій вони знаходяться та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки  суд може визнати за ним право власності  на нерухоме майно, яке самочинно збудоване  на ній, якщо це  не порушує прав  інших осіб.

З огляду на наведені норми діючого законодавства суд приходить до висновків, що при придбанні позивачем недобудованого будинку готовністю 10 відсотків та нежилого підвалу за адресою АДРЕСА_1,  ОСОБА_1  набув  право користування земельною ділянкою, площею 600 кв. метрів, яка виділялась попередньому власнику у безстрокове користування відповідно до вищенаведеного типового договору, яка необхідна для обслуговування зазначеного будинку та прилеглих до нього споруд.

Суд приходить до висновку щодо можливості визнання за ОСОБА_1 права власності на самовільно зведені  будинок літ. «А-2», підвал літ. «Ап», крильце літ. «а», сарай літ. «Б-1», вбиральню літ. «В-1», огорожу № 1, ворота № 2, замощення І. які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 При цьому суд бере до уваги той факт, що в матеріалах справи міститься заява  ОСОБА_6, який є суміжним користувачем земельної ділянки, мешкає за адресою АДРЕСА_1 5, відповідно до змісту якої ОСОБА_6 не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на вбиральню літ. «В-1», яка знаходиться на межі із його земельною ділянкою, оскільки його права землекористувача при цьому не порушуються.

               З урахуванням визнання судом угоди купівлі-продажу від 04.02.2000 року дійсною, того факту, що вищезазначене самочинне будівництво проведене відповідно до вимог ДБН, враховуючі висновок експерта, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб, враховуючі заяву ОСОБА_6, суд вважає необхідним захистити права ОСОБА_1 та визнати в судовому порядку за ним право власності на самочинно переобладнане та зведене нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212,214,215 ЦПК України, ст.ст. 220,317,319,320,328,376,655 ЦК України, суд,-

                                                                   ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності на самочинно зведене нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати дійсним біржовий контракт (договір купівлі-продажу) від 04.02.2000 року № 1495 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений Донбаською товарною біржею на недобудований будинок, готовністю 10 відсотків, нежитловий підвал літ. «Ап», які знаходяться за адресою АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований будинок літ. «А2»з підвалом літ. «Ап», крильце літ. «а»загальною площею 187,3 кв. метрів, житловою площею 77,0 кв. метрів, сарай літ. «Б-1»площею 29,1 кв. метрів, вбиральню літ. «В-1»площею 1,7 кв. метрів,  огорожі № 1, ворота № 2,  замощення І, які знаходиться за адресою місто АДРЕСА_1.

          Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                              О.Л. Соловйов