УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 653/3368/18

провадження № 51-1240ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року,

встановив:

До Верховного Суду надійшла указана вище касаційна скарга, перевіривши яку на відповідність положенням ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її подано без додержання приписів цієї статті.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.

Таке обґрунтування має співвідноситися з приписами ч. 1 ст. 438 КПК, згідно з якими підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); 3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами під час винесення судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.

Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу скаржників, що відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що касатори, стверджуючи про незаконність постановлених стосовно них судових рішень, просять їх переглянути. В обґрунтування своїх вимог, окрім іншого, лише узагальнено указують, що місцевий суд не зазначив у вироку достовірних показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , проте не конкретизують щодо яких обставин суд не відобразив показань свідків та яким чином це вплинуло на оскаржувані судові рішення, як і не вказують, у чому полягає істотність цих порушень.

Крім того, у скарзі наявні доводи про те, що місцевий суд у своєму рішенні послався на показання потерпілого та свідків, яких вони не надавали, але скаржники не конкретизують осіб цих свідків та не зазначають які ж конкретно фактичні дані, з викладених у вироку показань, потерпілий і свідки не надавали.

Засуджені також узагальнено вказують про наявність протиріч у наданих стороною обвинувачення доказах, а також суперечностей між висновками місцевого суду. Водночас особи, які подали скаргу, не конкретизують, які докази (сторони обвинувачення), з тих якими місцевий суд обґрунтував свій вирок, не співвідносяться між собою та у чому полягають їх розбіжності. До того ж, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не уточнюють, у чому саме полягають суперечності висновків місцевого суду.

Додатково Суд наголошує, що касаційна скарга засуджених містить твердження про допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і часткове цитування положень ч. 2 ст. 412 КПК, проте скаржники не зазначили, який суд порушив указані приписи та в чому саме полягає недотримання вказаних вище норм закону.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що в касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується.

Із касаційної скарги вбачається, що скаржники порушують питання про скасування вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 лютого 2024 року та ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, копії цих судових рішень вони додали до скарги. Однак на виконання п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК вказали про оскарження лише ухвали апеляційного суду. Викладене свідчить про допущені суперечності, які створюють сумніви щодо того, які(-е) судове рішення оскаржується в касаційному порядку.

Оскільки касаційна скарга засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не відповідає вимогам, які до неї ставляться, її потрібно залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги.

Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Залишити без руху касаційну скаргу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і встановити строк п`ятнадцять днів із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.

У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3