Справа № 639/3089/24

Провадження № 1-кп/639/338/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року                                                                м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2024 за №12024221210000352, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микільське Міловського району Луганської області, громадянина України, не одружений, офіційно не працевлаштований, з неповною середньою освітою, раніше судимий, а саме: 22.05.2024 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 2 дні, зареєстрований за адресою: Харківська область, Красноградський район, с-ще Дружба, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення й те, що наразі існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зазначає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні та може вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше засуджений, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив злочин проти власності.

Обвинувачений ОСОБА_4  та його захисник – адвокат ОСОБА_5  у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилалися на відсутність зазначених у клопотанні прокурора ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України. Зазначали про необхідність обрання запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, а саме особистого зобов`язання.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, щодо клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строк з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за який санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

При вирішенні клопотання прокурора суд враховує існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на свободі може:

- переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для останнього переховуватись від суду. Крім цього, обвинувачений усвідомлює незворотність настання покарання, та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, покинути місце мешкання, у зв`язку з чим наявний ризик його ухилення від суду. Таким чином, вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого та можуть спонукати останнього до переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, санкція якого передбачає міру покарання пов`язану виключно з поваленням волі строком від 5 до 8 років;

- незаконно впливати на потерпілого у кримінальному провадженні, з метою змусити змінити свої показання або взагалі відмовитись від них, щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення, щоб уникнути притягнення до кримінальної відповідальності маючи процесуальний статус обвинуваченого. Так, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення останнього незаконного впливу на потерпілого та свідків;

- вчинити інші кримінальні правопорушення, ризик підтверджується даними про особу обвинуваченого, який законних джерел отримання заробітку не має, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, обставини кримінального правопорушення в якому він обвинувачується свідчать про його схильність до вчинення злочинів, у зв`язку з чим, існують достатні підстави вважати, про його небажання вести законний спосіб життя.

Оцінюючи в сукупності обставини, які визначені ст. 178 КПК України, судом враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, передбаченим ч. 4 ст. 185 КК України, який є тяжким злочином; 2) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має тяжких хронічних захворювань або інвалідності; 4) дані про особу обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків (відсутність утриманців, офіційно не працевлаштований), раніше судимий, тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.05.2024 стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», до 08 липня 2024 року до 15 год. 25 хв. Визначено суму застави у кримінальному провадженні у розмірі – 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 87 600,00 грн. Також судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова неодноразово продовжено застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , востаннє до 26.12.2024.

Судом не встановлено, а стороною захисту в судовому засіданні не доведено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Суд вважає необхідним зазначити, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення інших кримінальних правопорушень, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але прокурором доведено, що з урахуванням обставин по справі, злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , а саме за ч. 4 ст. 185 КК України, який є згідно ст. 12 КК України тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що вказує на відсутність підстав для обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту або особистого зобов`язання.

За таких обставин суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобов`язанняна час розгляду вказаного клопотання не встановлено.

Суд вважає, що наведені прокурором підстави продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.

Судовий розгляд з об`єктивних причин неможливо закінчити до спливу терміну запобіжного заходу, а отже, виникає необхідність продовження строку вказаного запобіжного заходу, оскільки судом було встановлено, що вищезазначені ризики існують. Жодних обставин, які б свідчили про зменшення вище перелічених ризиків та можливість зміни обвинуваченим запобіжного заходу не встановлено.

Виходячи з наведеного є всі підстави задовольнити клопотання прокурора та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого доцільним є продовження строку обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 315, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», на 60 днів, тобто до 10 лютого 2025 року включно.

Заставу визначену ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.05.2024 в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 87 600 (вісімдесят сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) - залишити без змін.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Строк дії ухвали до 10 лютого 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 17.12.2024.

Суддя                                                                         ОСОБА_1