Справа № 189/1822/24

2-о/189/62/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.12.2024 року                                                         смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді                        Лукінової К.С.

при секретарі                                         Копиці С.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, заінтересована особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу посилаючись на те, що 11.06.2024 року заявник звернувся до виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області з питання державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що належить йому згідно Державного акта на права приватної власності на землю серії IV-ДП №096718. Однак, виконавчим комітетом Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області йому було відмовлено в реєстрації права власності на земельну ділянку, що належить заявнику згідно Державного акта на права приватної власності на землю серії IV-ДП №096718, у зв`язку із зазначенням в зазначеному Державному акті його прізвища як « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним. Згідно паспорта серії НОМЕР_1 виданого 29.11.1997 року Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області прізвище заявника вказано як « ОСОБА_3 » на російській мові « ОСОБА_2 ». Встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно заявнику для реєстрації права власності на належну йому земельну ділянку. У зв`язку з чим, просить заяву задовольнити.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Заяву підтримав, просив задовольнити.        

Представник заінтересованої особи Виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області – Пишоха А.А. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, прохала винести рішення на розсуд суду.

Суд, перевіривши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.                                                        

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.                                        

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.                        

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.        

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Покровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 29.11.1997 року, прізвище ім`я по батькові заявника вказано як « ОСОБА_1 » (а.с. 3).

Водночас, у державному акті на право приватної власності на землю серії IV-ДП №096781, виданого на підставі рішення сесії Олександрівської сільської Ради народних депутатів №73-11/23 від 07 вересня 2000 року, зазначено, що державний акт серії IV-ДП №096781 на право приватної власності на землю видано громадянину України на ім`я « ОСОБА_1 » (а.с. 4, 4-зворот).

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області №73676901 від 17.06.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації права власності на земельну ділянку, що належить заявнику згідно Державного акта на права приватної власності на землю серії IV-ДП №096718, у зв`язку із зазначенням в зазначеному Державному акті його прізвища як « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним (а.с. 6).

Частиною 1 статті 293 ЦПК України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.                                        

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження також справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.        Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.                                                

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.        Так, у відповідності з п. 6 ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.                

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім`я, по - батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.        

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.                                

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, в порядку встановленому ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Оцінивши досліджені по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності в їх сукупності, суд приходить до висновку, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ДП №096718, виданого на підставі рішення сесії Олександрівської сільської Ради народних депутатів №73-11/23 від 07 вересня 2000 року на ім`я « ОСОБА_1 » належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наявна помилка у написанні прізища, у вказаному правовстановлюючому документі, перешкоджає заявнику вільно розпоряжатись своєю земельною ділянкою.        

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.                

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву   ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.        

Встановити факт, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ДП №096718, в якому прізвище, ім`я та по-батькові зазначено як « ОСОБА_1 » належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.                        

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                        

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                        

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: К.С. Лукінова

18.12.2024