Справа № 215/2500/22

1-кп/215/286/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого – судді                 ОСОБА_1 ,

при секретарі                                 ОСОБА_2

за участю: прокурора                         ОСОБА_3

обвинуваченого                         ОСОБА_4        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч. 4 КК України,

                                               ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 21.10.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 19.12.2024 р..

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в звязку з призначенням слідуючого судового засідання за межами його дії.

Обвинувачений не заперечує проти клопотання прокурора стосовно продовження строку тримання під вартою, надав клопотання про зменшення розміру раніше визначеної застави з 70 до 20 прожиточних мінімумів, так як він знаходиться під вартою 2 роки 6 місяців, були допитані свідки та потерпілий, ніхто з них не сказав, що є 186 КК України, після внесення зменшеної застави він тиснути ні на кого не буде, матеріальне становище його родиини – співмешканки та матері є погане, вони не можуть внести раніше визначений розмір застави. Просить визначити, щоб розмір застави був не більший ніж 50000 грн..

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, попередню ухвалу суду від 21.10.2024 р. про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що обвинуваченому слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, задовільнивши клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Дійсно, згідно ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з`ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, його майновий стан; наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, які свідчать про вказане.

Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовженні строку його дії, а також прокурор у своєму клопотанні, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, так як він хоча й працював, і має співмешканку, у якої проживав і яка надала згоду на його перебування під домашнім арештом у належному їй житлі, але він обвинувачується у тому, що маючи не погашені судимості, у період іспитового строку вчинив новий тяжкий злочин, за який передбачено покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, не є неповнолітнім або інвалідом, або особою похилого віку, тому він може переховуватися від суду, та вчинити інше кримінальне правопорушення, чим перешкоджати кримінальному провадженню, яке є суспільним інтересом, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вказані ризики, на які посилався слідчий суддя при обранні ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та суд при продовженні строку його дії, а також посилається прокурор у клопотанні, продовжують існувати та не зменшилися.

Щодо клопотання обвинуваченого про зменшення розміру застави суд зазначає наступне.

Раніше, судом ОСОБА_4 було визначено заставу в розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2024 р. у сумі 211960 грн..

За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням майнового стану обвинуваченого, відсутності належного рівня доходів у членів сім`ї обвинуваченого, які можуть внести заставу, суд доходить висновку про можливість часткового задоволення клопотання обвинуваченого та зменшення застави, обраної відповідно до ухвали від 25.01.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на розмір - 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто на суму 121120,00 грн. На думку суду застава в такому розмірі буде достатнім стримулючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331  КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовільнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.02.2025 р..

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зменшення розміру застави – задовольнити частково.

Зменшити розмір застави, визначений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою від 25.01.2024 р. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Визначити суму застави у 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом 01.01.2024 р. у розмірі 121120 грн. 00 коп..

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.

Суддя: