ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуСправа №160/28180/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -  

УСТАНОВИВ:

22.10.2022 року представник ОСОБА_1 – адвокат Субботін Геннадій Геннадійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №771/2 від 09.10.2024 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яка на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є студентом денної форми навчання Криворізького національного університету та на підставі даних, що містяться в єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», про що ним засобами поштового зв`язку Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу: АДРЕСА_1 та Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу: АДРЕСА_2 , 02.10.2024 року було направлено заяву на відстрочку у відповідності до вимог чинного законодавства, до якої було додано: копію паспорту на ім`я ОСОБА_1 ; копію військового квитка серії НОМЕР_2 ; копію довідки №264336 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Вказана заява отримана з додатками отримана адресатами, що підтверджується відповідними поштовими накладними AWB # 30011135 та AWB # 30011136. 04.10.2024 року ОСОБА_1 було доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення своїх військово-облікових даних щодо його навчання та внесення відповідних даних про відстрочку до військово-облікового документу. Не зважаючи на наявність обставин, згідно яких ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, співробітники ІНФОРМАЦІЯ_1 змушували ОСОБА_1 розписатись про отримання повістки з метою призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, від чого ОСОБА_1 категорично відмовився, наголосивши, що він є студентом денної форми навчання Криворізького національного університету, що не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», у зв`язку із чим не може бути мобілізованим. Після чого, ОСОБА_1 повідомлено, що згідно вищевказаного списку начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 видано наказ «Про призов та відправку у військові частини військовозобов`язаних (резервістів), призваних під час загальної мобілізації», відповідно до якого останнього було призвано на військову службу під час мобілізації і він підлягає відправці до військової частини. У подальшому, ОСОБА_1 був доставлений до військової частини НОМЕР_1 , де перебуває до цього часу. Позивач не погоджується із наказом року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказом в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 22.11.2024 року.  Також вказаною ухвалою суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 в п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали надати до суду належним чином завірені копії додаткових доказів.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу суду витребувані судом докази та письмовий відзив на позов не надходили.

31.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню судом з огляду на наступне. У відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.10.2024 року № 1372, рядовий ОСОБА_1 , 1979 року народження ВОС 790 відправлений у складі команди до Військової частини НОМЕР_1 . Зі змісту наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 року № 443, рядового ОСОБА_1 призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 з 09.10.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення. Відтак, командир Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 09.10.2024 року №443 (по стройовій частині), яким військовослужбовця зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280. Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 не мала права не зарахувати ОСОБА_2 до особового складу та не призначення на посаду, адже, наказ про зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду, винесено відповідно до приписів законодавства. З урахуванням наведеного підстави вважати дії командування Військової частини НОМЕР_1 протиправним при зарахуванні до списків частини відсутні, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо твердження представника позивача відносно того, що у ОСОБА_3 , яким подано відзив на позов, відсутні повноваження діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 довіреності на представництво інтересів Військової частини НОМЕР_1 у судах та інших державних органах, слід зазначити наступне.

В матеріалах даної справи міститься наказ командира Військової частин НОМЕР_1 (з адміністративно-господарчої діяльності) «Про організацію самопредставництва інтересів військової частини НОМЕР_1 , її посадових осіб у судах та інших державних органах» від 30.12.2023 року №290/НАДГ, яким представника військової частини Тарана Романа Миколайовича, яким останнього уповноважено діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 (самопредставництво) у судах та інших державних органах.  Верховною Радою України 29 червня 2023 року прийнято Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", який набрав чинності 21 липня 2023 року.  Військовою частиною НОМЕР_1 до ДП «Центр судових сервісів» була подана заявка для включення підполковника ОСОБА_4 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28.12.2023 року № 500 на посаду командира Військової частини НОМЕР_1 в підсистемі Електронний суд, як керівника Військової частини НОМЕР_1 , надано витяг із наказу, відповідно до якого, підполковника ОСОБА_4 було призначено, також, для включення до кабінету Електронного суду, було надано РОНКПП: ОСОБА_4 , як командира (керівника) Військової частини НОМЕР_1 мобільний телефон та е-mail. ДП «Центром судових сервісів» було включено підполковника ОСОБА_4 в підсистемі Електронний суд, як керівника Військової частини НОМЕР_1 , отже особа пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень. Представником Військової частини НОМЕР_1 разом із відзивом на позовну заяву до суду було додано сформовану засобами програмного забезпечення у Електронному кабінеті користувача довіреність на представництво інтересів Військової частини НОМЕР_1 . Зазначена довіреність була сформована в порядку та у спосіб передбачений відповідно до пунктів 30, 32, 34 та 35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженої рішенням Вищою ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства; Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду.  Враховуючи зазначене, у випадках, коли для документа, що підтверджує повноваження представника в розумінні процесуального законодавства, достатня наявність одного підпису уповноваженої особи (у даному випадку помічника командира з правової роботи військової частини) та цей документ видається у формі довіреності, то в такому разі суд може розглядати довіреність, сформовану в Електронному кабінеті, як документ, який підтверджує повноваження представника. Водночас з огляду на вимоги частини п`ятої статті 1312 Конституції України для здійснення представництва інтересів Міноборони, його посадових осіб, Генерального штабу, військової частини (установи, організації), підприємства у судах та інших державних органах (далі – представництво) по малозначних справах, уповноваженим представникам оформлюються довіреності. Таким чином, твердження представника позивача відносно того, що у ОСОБА_3 відсутні повноваження діяти від імені Військової частини НОМЕР_1 є необґрунтованими та безпідставними.

06.11.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якій зазначено наступне. Твердження військової частини про те, що наказ № 443 від 09.10.2024 року, як акт індивідуальної дії стосовно позивача, станом на час вирішення цієї справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та подальшого направлення його для проходження військової служби, а тому не може бути скасований судом не заслуговують на увагу, оскільки: право кожної особи звернутися до адміністративного суду і просити про захист порушених її прав, свобод або законних інтересів шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень закріплено п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України; правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 27.10.2022 року в адміністративній справі № П/9901/97/21, щодо неможливості скасування акта індивідуальної дії після його виконання стосувався відсутності у суб`єкта владних повноважень (Президента України) скасовувати власні акти індивідуальної дії. Щодо позовних вимог в частині наказу №443 від 09.10.2024 року, зазначає наступне. Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового його правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов. Таким чином, наказ №443 від 09.10.2024 року в частині призначення позивача на посаду та зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 також є протиправним і підлягає скасуванню. Наголошує, що ОСОБА_1 є здобувачем вищої освіти, навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». Згідно п. 34 Порядку №1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють, зокрема, надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Крім того, позивач надіслав на адреси комісій ІНФОРМАЦІЯ_5 заяви з додатками на відстрочку, які отримані адресатами, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_7 04.10.2024 року. Тобто позивач дотримався встановленого чинним законодавством порядку, скористався своїм правом для отримання відстрочки до мобілізації для чого вчинив активні дії шляхом звернення до відповідного органу, уповноваженого на розгляд вказаної заяви. Вказане підтверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 володів інформацією про наявність у позивача обставин, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Таким чином, позивач, як здобувач вищої освіти, навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону №3543-XII. Варто зауважити, що положення п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII не передбачають правової можливості призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного, який є здобувачем вищої освіти, навчається за денною формою здобуття освіти і здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», за його згодою. Позивач має право на відстрочку та надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки у відповідності до норм чинного законодавства. Така заява отримана адресатом, про що ОСОБА_5 повідомляв співробітників ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, при собі він мав таку ж заяву з додатками, однак такі документи були вилучені працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто, отримавши заяву позивача про надання відстрочки, ІНФОРМАЦІЯ_5 мав спочатку її розглянути, прийняти рішення, повідомити про нього позивача, а вже потім вирішувати питання щодо можливості призову останнього. Звертає увагу, що згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11.10.2024 року №МВ/8852 позивач призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 09.10.2024 року №771/2, тобто, на момент видання наказу про мобілізацію позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримав заяву позивача про надання відстрочки та володів інформацією щодо його статусу, однак, в порушення норм чинного законодавства, видав наказ про мобілізацію позивача без вирішення її по суті. З урахуванням наведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.

11.11.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач не визнає вказаних пояснень, міркувань та аргументів наведених представником позивача та вважає, що вони є не обґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню з огляду на наступне. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Так, на підставі до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.10.2024 року № 1372 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 року № 443, рядового ОСОБА_1 призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 з 09.10.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення (витяг із наказу додано до матеріалів справи). Відтак, командир Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 09.10.2024 року №443 (по стройовій частині), яким військовослужбовця зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280. Отже вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий у межах та у спосіб визначений нормами чинного законодавства, а скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року заяву представника позивача про забезпечення позову в даній адміністративній справі повернуто заявнику без розгляду.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами поштового зв`язку направив Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу: АДРЕСА_1 та Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу: АДРЕСА_2 , заяву про надання відстрочки, як особі, яка на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він є студентом денної форми навчання Криворізького національного університету.

До вказаної заяви було додано: копію паспорту на ім`я ОСОБА_1 ; копію військового квитка серії НОМЕР_2 ; копію довідки №264336 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Вказана заява отримана з додатками адресатами 04.10.2024 року та 06.10.2024 року, що підтверджується відповідними поштовими накладними AWB # 30011135 та AWB # 30011136.

04.10.2024 року ОСОБА_1 було доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення своїх військово-облікових даних.

У відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.10.2024 року № 1372, рядовий ОСОБА_1 , 1979 року народження, ВОС 790 відправлений у складі команди до Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №771/2 від 09.10.2024 року призвано ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією.

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 року № 443 рядового ОСОБА_1 призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_6 з 09.10.2024 року зараховано до списків особового складу військової частини на всі види грошового забезпечення.

Позивач, не погоджуючись із наказом року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказом в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Щодо наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №771/2 від 09.10.2024 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією суд зазначає наступне.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-ХІІ правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із положеннями п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

На підставі абз. 9 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (надалі Положення) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п.9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 30.12.2022 року) (далі - Порядок №1487).

Згідно абз. 1 п.2, п.3, п. 5 Порядку №1487  військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.  

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

За приписами абз. 1 п. 16, абз. 1 п. 20 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку №1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Судом встановлено, що 02.10.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засобами поштового зв`язку направив Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 та Голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом із відповідними документами, що підтверджується відповідними поштовими накладними AWB # 30011135 та AWB # 30011136.

Виходячи з вище викладеного позивачем було порушено процедуру отримання відстрочки від мобілізації, яка полягала в особистому прибутті до ІНФОРМАЦІЯ_9 з паспортом громадянина України та поданні відповідної заяви з усіма документами.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №771/2 від 09.10.2024 року в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією, оскільки на момент його прийняття у позивача відсутня належним чином оформлена відстрочка від мобілізації з дотриманням законодавчо встановленої процедури.

Щодо наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України.

Відповідно до п.1, п.3 Розділу XII Інструкції №280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

У відповідності до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.10.2024 року № 1372, рядовий ОСОБА_1 , 1979 року народження ВОС 790 відправлений у складі команди до військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, командир Військової частини НОМЕР_1 при прийнятті наказу від 09.10.2024 року № 443 (по стройовій частині), яким військовослужбовця зараховано до списків особового складу військової частини, діяв у відповідності до п.14 Розділу ІІ Інструкції №280.

Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 не мала права не зарахувати ОСОБА_2 до особового складу та не призначення на посаду, адже наказ про зарахування його до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначення на посаду, винесено відповідно до приписів законодавства.

З урахуванням наведеного підстави вважати дії командування Військової частини НОМЕР_1 протиправним при зарахуванні до списків частини відсутні.

Крім того, цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21).

Отже, скасування після його реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про прийняття на військову службу за призовом до військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                              О.В. Серьогіна