ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокуСправа №160/22003/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон Анни Олегівни, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору:  14.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду в Україні в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначені пенсії №046450005710 від 03.04.2024 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998 роки згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 25.10.1982 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно відмовило їй у зарахуванні до страхового стажу відповідних періодів роботи в колгоспі, попри підтвердження трудового стажу наданими документами і записами трудової книжки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

13 вересня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджуєтсья із заявленими позовними в имогами. Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки не приймало оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії. Вказує, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998, оскільки позивачем не надано довідку про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.

17 вересня 2024 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з викладеними позивачем у позові доводами та вказує про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998. Звертає увагу, що трудова книжка не містить записів щодо трудової участі позивача у господарстві колгоспу.

Відповідно до частини 5  статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.03.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії.

Згідно з принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046450005710  від 03.04.2024 позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу від 21 до 31 років. Також, відповідачем не було  зарахувано до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 20.08.1982 року по 31.12.1998, оскільки заявниця не надала довідку про періоди роботи на підставі записів про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму (тобто, довідку, в якій зазначається, з якого часу колгоспник перебував членом колгоспу, кількість нарахованих трудоднів або відпрацьованих людиноднів та підстава видачі довідки).

Вік заявниці на момент призначення пенсії – 63 роки 01 місяців 18 днів, що відповідає зазначеному в ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (59 років 06 місяців).

Страховий стаж позивача на момент звернення за призначенням пенсії – 08 років 05 місяців 16 днів з необхідного (27 років, ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого частиною першою ст 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 – від 21 до 31 років.

У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою та другою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років, мають особи, за наявності страхового стажу – 15 років.

Як вбачається із записів в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 25.10.1982, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-          з 20.08.1982 по 07.04.2000 працювала в колгоспі «Гігант» вихователем в дитячому садочку бр.№1.

Зазначені записи засвідчені підписом Голови та печаткою колгоспу «Гігант».

На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.

Зокрема, в 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 100 годин.

В 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 281 годин.

В 1984 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230годин, виконано позивачем – 269 годин.

В 1985 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 298 годин.

В колонці «На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено – «розрахункові відомості».

Записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не завірені печаткою або підписом відповідальної особи.

Відповідно до даних архівної довідки від 02.07.2020 №242/01-25, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Магдалинівського району» Магдалинівської районної ради, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» ОСОБА_1 значиться у списках:

-у 1982 році ОСОБА_2 «так у документах»;

-у 1983 році ОСОБА_1 «так у документах».

Також, в зазначеній архівній довідці зазначена заробітна плата ОСОБА_1 за 1984 та 1991 роки.

Архівна довідка видана на підставі книг обліку розрахунків по оплатиі праці колгоспників «Гігант» за період з 1982 по 2000 роки, фонд №9, опис №1, Жданівська сільська рада.

У книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» колонка «відпрацьовано людино-днів» не заповнена за періоди: в 1984 році: за квітень – грудень.

Не погодившись з відмовою відповідача у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в колгоспі з 20.08.1982 року по 31.12.1998, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У розумінні абз. 22 ст. 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону №1058-IV встановлені умови призначення пенсії за віком. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного стажу, визначеного у статті 26 Закону № 1058-IV, який для періоду звернення з з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року становить не менше 31 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивачка досягла 60-річного віку.

Відповідно до  статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Як встановлено  статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637  (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними  положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.10.1982, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

-          з 20.08.1982 по 07.04.2000 працювала в колгоспі «Гігант» вихователем в дитячому садочку бр.№1.

Зазначені записи засвідчені підписом Голови та печаткою колгоспу «Гігант».

На сторінках 18-19 містяться записи про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму.

Зокрема, в 1982 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 100 годин.

В 1983 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 281 годин.

В 1984 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230годин, виконано позивачем – 269 годин.

В 1985 році встановлений колгоспом річний мінімум участі в господарстві – 230 годин, виконано позивачем – 298 годин.

В колонці «На підставі чого внесено записи (документ, його дата та номер) зазначено – «розрахункові відомості».

Записи на сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника ОСОБА_1 не завірені печаткою або підписом відповідальної особи.

Відповідно до даних архівної довідки від 02.07.2020 №242/01-25, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Магдалинівського району» Магдалинівської районної ради, у книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» ОСОБА_1 значиться у списках:

-у 1982 році ОСОБА_2 «так у документах»;

-у 1983 році ОСОБА_1 «так у документах».

Також, в зазначеній архівній довідці зазначена заробітна плата ОСОБА_1 за 1984 та 1991 роки.

Архівна довідка видана на підставі книг обліку розрахунків по оплатиі праці колгоспників «Гігант» за період з 1982 по 2000 роки, фонд №9, опис №1, Жданівська сільська рада.

У книгах обліку розрахунків по оплаті праці колгоспників колгоспу «Гігант» колонка «відпрацьовано людино-днів» не заповнена за періоди: в 1984 році: за квітень – грудень.

Відтак, за спірний період у відомостях трудової книжки позивача та наявній архівній довідці лише частково внесена інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення мінімуму трудової участі у господарстві, нараховану заробітну плату.

Відповідач у спірному рішення не обґрунтував підстав незарахування до страхового стажу періоду, щодо якого в трудовій книжці наявна інформація про встановлений мінімум трудоднів та про вироблення позивачем мінімуму трудової участі у господарстві.

Також, суд звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірні періоди у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.

Водночас, відповідачем не доведено, що позивач, як член колгоспу, без поважних причин не виконував встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Натомість, наявність сумнівів, пов`язаних з довідкою про трудову участь позивача з урахуванянм виробленого мінімуму, не є достатньою підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування стажу, оскільки частиною 3 ст. 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати і отримувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Також, за приписами пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Таким чином, підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання.

У даному випадку орган пенсійного фонду мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за оскаржуваний період роботи в колгоспі «Гігант», шляхом врахування показань свідків.

Однак відомостей стосовно затребування у ОСОБА_1 переліку осіб, яких слід ідентифікувати як свідків з метою отримання їх показань по спірному, на переконання відповідача, періоду страхового стажу позивача в колгоспі «Гігант», матеріали справи не містять.

Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не дотрималося вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих пенсіонером документів.

З огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача у колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, суд приходить до висновку, що відповідач необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового трудового стажу роботи позивача період роботи в колгоспі «Гігант» у період з 20.08.1982 по 31.12.1998, чим протиправно порушило право позивача на отримання належного йому пенсійного забезпечення.

Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем в оскаржуваному рішенні від 03.04.2024 – 08 років 05 місяців 16 днів, та беручи до уваги спірні періоди страхового стажу – спірний період роботи в колгоспі «Гігант» з 20.08.1982 по 31.12.1998 (стаж 16 років 04 місяці 12 днів), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 27.03.2024 (дата звернення за призначенням пенсії) становить понад 24 роки, а саме  24 роки 09 місяців 28 днів, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до  статті 26 Закону №1058.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 спірний період роботи в колгоспі, суд зазначає таке.

Суд погоджується з доводами Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області з приводу того, що належним відповідачем в частині позовних вимог про зобов`язання зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зазначені висновки зроблені судом з огляду на положення п.4.10. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до  Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого  постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1,  після призначення, перерахунку  пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид  електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи в колгоспі слід відмовити.

Натомість, в цій частині позовних вимог порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 роботу в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998.

Згідно з частиною 1  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частиною 2  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3  ст.139 КАС).

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Враховуючи, що правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову стосується тільки вимог майнового характеру, тоді як заявлений позов містить вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача  Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046450005710 від 03.04.2024 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі з 20.08.1982 по 31.12.1998 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , виданої 25.10.1982.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код: 21084076, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд.7) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон