Справа № 308/13443/23

1-кп/308/914/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали об`єднаного кримінального провадження за №12022070000000140 від 03.06.2022 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255-1 та ч.1 ст. 255-2 Кримінального кодексу України, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.255-2 Кримінального кодексу України, за № 12023070000000153 від 21.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.255-2 Кримінального кодексу України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у зв`язку продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції під час обрання та неодноразового продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказав, що встановлені ризики не відпали і не зменшились.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_6 просив врахувати, що підсудному 45 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці постійного проживання, розлучений, осіб на утриманні не має, є обвинуваченим у інших особливо тяжких та тяжких злочинах, обвинувальні акти щодо яких розглядаються судами області. Крім того, вказав, що раніше за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 по справі № 303/3224/20 ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину.

Зазначив, що відповідно до характеристики, наданої керівництвом ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», ОСОБА_6 , раніше судимий, утримувався в установі з 23.03.2020 по 13.06.2023 та з 17.11.2023 по 06.06.2024. За вказані періоди характеризувався негативно, допускав п`ятнадцять порушень вимог режиму утримання, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності начальником установи. Допущенні правопорушення виражались у зберіганні заборонених предметів, нетактовної поведінки та не виконанні законних вимог адміністрації. На момент звільнення з установи мав діюче дисциплінарне стягнення у вигляді попередження від 30.05.2024 за зберігання забороненого предмету (мобільний телефон). Адміністрацією установи не заохочувався. Підтримував стосунки із засудженими негативної спрямованості. Перебував на профілактичному обліку, як особа схильна до дезорганізації роботи установи та членоушкодження.

Щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 прокурор просив врахувати, що обвинуваченому 25 років, відомості, які б свідчили про неможливість його утримання в місцях несвободи, відсутні, останній не має постійного джерела доходу, тісних соціальних зв`язків в місці постійного проживання, не одружений, осіб на утриманні не має. Крім того, ОСОБА_11 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення різних кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 та 186 КК України, востаннє вироком Свалявського районного суду від 23.12.2020 до 4 років позбавлення волі. Вказане покарання ним відбуте, проте останній має судимість за вчинення тяжкого злочину.

Зазначив, що відповідно до характеристики, наданої керівництвом ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», ОСОБА_11 , раніше судимий, утримується в установі з 26.01.2024 по теперішній час. За час перебування зарекомендував себе наступним чином: до дисциплінарної відповідальності не притягався; не заохочувався. Участі у самодіяльних організаціях не приймає, до праці не залучався. У взаємовідносинах з іншими ув`язненими не конфліктний, підтримує стосунки із ув`язненими негативної спрямованості. По відношенню до представників адміністрації стриманий не завжди. Правила поведінки та розпорядку дня дотримується під наглядом. На оперативно-профілактичному обліку не перебуває.

Зауважив, що особливо тяжкі злочини, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , вчиненні на території установи виконання покарань, в умовах ізоляції від суспільства, в період розгляду щодо них інших кримінальних проваджень та відбування покарання. Вказане явно не свідчить про те, що особи, під час перебування у місцях несвободи, зробили для себе належні висновки, стали на шлях виправлення, а тому визначення останнім розміру застав або більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити їх належну процесуальну поведінку із врахуванням тяжкості та обставин вчинення злочинів. Тим більше, вказані особи, відповідно до матеріалів кримінальних проваджень, мають певний статус у злочинному світі та сповідують злодійські традиції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, дієвості кримінального провадження та запобігання передбаченим п. п.1,3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, фактичні обставини їх вчинення та покарання, яке загрожує, реакцію суспільства та соціальні наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються обвинувачені, з огляду на осіб обвинувачених, прокурор просив продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Крім того, прокурор заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . В обґрунтування клопотання посилається на наявність ризиків, передбачених, ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується та наявністю вагомих доказів, що дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_18 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.

Зауважив, що в прокурора відсутні відомості, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого ОСОБА_8 в місцях несвободи, останній на даний час притягується до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні.

Відповідно до характеристики, наданої керівництвом ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)», ОСОБА_8 , утримується в установі з 23.04.2020 по теперішній час. За час перебування зарекомендував себе негативно.

Також зазначив, що особливо тяжкий злочин, який інкримінуються обвинуваченому, вчинений на території установи виконання покарань, в умовах ізоляції від суспільства, в період розгляду щодо інших кримінальних проваджень та відбування покарання. Вказане явно не свідчить про те, що особа, під час перебування у місцях несвободи, зробила для себе належні висновки, стала на шлях виправлення, а тому визначення останньому розміру застави або більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку із врахуванням тяжкості та обставин вчинення злочину. Тим більше стверджував, що ОСОБА_8 , відповідно до матеріалів кримінального провадження, має певний статус у злочинному світі та сповідує злодійські традиції.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_19 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити в його задоволенні, оскільки ризики, зазначені в клопотанні, відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_16 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_11 , оскільки до клопотання не долучені докази, які б підтверджували існування ризиків, а тому відсутні підстави для продовження запобіжного заходу. Вказав, що запобіжний захід у вигляді застави забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 . Крім того, стверджував, що його підзахисний потребує додаткового обстеження та просив суд зобов`язати ДУ «УВП №9» провести додаткове обстеження ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_15 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу її підзахисному, так як таке є безпідставним. Вказала, що з клопотання прокурора не зрозуміла суть обрання запобіжного заходу, таке є дублюванням з попереднього клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 .

Обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки таке є безпідставним.

Захисник ОСОБА_17 висловила думку щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 та зазначила, що тяжкість злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу, з огляду на що просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Крім того, просила суд звернути увагу на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_11 .

В судовому засіданні захисники ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підтримали позицію захисників, просили відмовити в задоволенні клопотань прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 підтримали позицію захисників, просили відмовити в задоволенні клопотань прокурора.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Так, запобіжні заходи загалом, в тому числі тримання під вартою як один з їх видів, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого тощо, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, які передбачені вказаною статтею.

Оцінюючи аргументацію сторін щодо наявності чи відсутності ризиків, які є підставою тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , суд приходить до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були в основі обрання даного виду запобіжного заходу, не відпали. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров`я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_11 суд враховує, що такі обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч.1 ст.255-2 КК України, та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.255-1 КК України, що характеризуються значною суспільною небезпечністю та передбачають покарання виключно у виді позбавлення волі.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався негативно. Колегією суддів також враховано, що обвинувачений має на утриманні двох дітей та матір з інвалідністю.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_11 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, протягом перебування в ДУ «Закарпатська установа виконання покарань (№9)» характеризувався нейтрально.

Виходячи з сутності обвинувачення, тяжкості покарання, яке загрожуватиме ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у разі визнання їх винними, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні продовжують існувати.

Враховуючи викладене, а саме тяжкість інкримінованих обвинуваченим злочинів, їх суспільну небезпечність, а також виходячи з сукупності обставин, що характеризують особи обвинувачених, суд приходить до переконання, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, наведеним прокурором у клопотанні. Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні. А тому клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої особлива тяжкість деяких злочинів виправдовує попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу (справа «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Отже, таке судове рішення не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доводи сторони захисту, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинувачених, судом під час розгляду клопотання не встановлені.

Таким чином, наведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими, об`єктивно існують та можуть бути реалізовані обвинуваченими без застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. З огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотань прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, в даному випадку, не зможе запобігти наявним ризикам та досягнути мети застосування запобіжного заходу, а забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених можливо шляхом застосування відносно таких осіб виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Щодо заявленого прокурором клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 1,2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положенням частини другої вищевказаної статті слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Колегією суддів враховуються положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.10.2024 (справа №303/4883/20) задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 27.12.2024 включно.

Таким чином, з вказаної ухвали випливає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, такий не припинив свою дію.

Так, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст. 178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, суду необхідно вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони посилаються.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі давати оцінку обґрунтованості підозри та пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, оскільки вказані обставини будуть досліджуватися судом під час відповідної стадії судового розгляду та за результатами якого буде прийнято остаточне рішення в справі. Разом з тим, оцінці судом під час розгляду клопотання підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Перевіряючи доводи клопотання суд вважає, що прокурором не наведено достатніх підстав та не надано достатніх доказів які б беззаперечно свідчили про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КК України без застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що відносно нього вже діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З огляду на викладене, колегія суддів вважає що клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176-178,183, 194, 331, 369-372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_6 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 10 лютого 2025 року включно без визначення розміру застави.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_11 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначений ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 03.07.2024, обвинуваченому ОСОБА_11 на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 10 лютого 2025 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3