Справа №466/407/24                                                Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження №22-ц/811/370/24                               Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

Провадження №22-ц/811/373/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

               06 грудня 2024 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря – Зеліско-Чемерис К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2024 року та на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и в:

12.01.2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно двох її неповнолітніх дітей, а саме: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та внести зміни в актовий запис №2182 про народження ОСОБА_4 , складений 06.06.2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, та актовий запис №5941 про народження ОСОБА_5 , складений 20.12.2011 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, в частині відомостей про батька, зазначивши батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивачка покликалась на те, що запис про батька дітей у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 СК України, проте, батьком дітей є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка не проживала разом із ОСОБА_3 , але він визнавав себе батьком її дітей, брав участь у їх вихованні та утриманні, окрім того, той факт, що він є біологічним батьком дітей, підтверджується висновком спеціаліста Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 04.08.2023 року, для проведення якої було використано зразок крові трупа ОСОБА_3 .

Разом із позовною заявою ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: встановити заборону всім державним та приватним нотаріусам Львівського районного нотаріального округу, посадовим особам відповідного органу місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, видавати на ім`я будь-яких осіб свідоцтва про право власності на спадщину в межах процедури оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , та накласти арешт на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме: 1) земельна ділянка – 4623685500:03:001:0707; 2) житловий будинок: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 317946446236; 3) земельна ділянка – 4610166300:08:001:0252; 4) земельна ділянка – 4610166300:08:001:0253; 5) житловий будинок: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 51861346101; 6) грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах; 7) транспортні засоби та все інше рухоме та нерухоме майно.

Необхідність вжиття вказаних заходів забезпечення позову позивачка обгрунтовувала тим, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, а шестимісячний строк з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчується 22.01.2024 року, однак, з урахуванням строків розгляду спорів в порядку позовного провадження, до того часу не буде внесено зміни в державні реєстри і не буде зазначено, що у спадкодавця є ще двоє дітей, які мають право на обов`язкову частку і спадкують незалежно від подання заяви про видачу свідоцтв, відтак, нотаріус вправі буде видати свідоцтво про право на спадщину іншим спадкоємцям, що призведе до значних складнощів для відновлення прав дітей, до того ж, позивачці відомо про наявність у спадкодавця дочки, яка також є спадкоємцем першої черги.

Наголошує, що у випадку встановлення факту батьківства, діти будуть брати участь у спадкуванні, а невжиття заходів забезпечення позову призведе до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а також до загрози порушення прав неповнолітніх дітей, в тому числі, внаслідок розпорядження успадкованим майном іншими особами, яке може бути вчинене вже 22.01.2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме:

1)2/3 частки земельної ділянки – 4623685500:03:001:0707;

2) 2/3 частки житлового будинку: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 317946446236;

3) 2/3 частки земельної ділянки – 4610166300:08:001:0252;

4) 2/3 частки земельної ділянки – 4610166300:08:001:0253;

5) 2/3 частки житлового будинку: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 51861346101;

6) грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських установах;

7) транспортні засоби та все інше рухоме та нерухоме майно.

24.01.2024 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, оскільки суд в ухвалі про застосування заходів забезпечення позову не вирішив її вимогу про встановлення заборони всім державним та приватним нотаріусам Львівського районного нотаріального округу, посадовим особам відповідного органу місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, видавати на ім`я будь-яких осіб свідоцтва про право власності на спадщину в межах процедури оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3 ,

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2024 року резолютивну частину ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2024 року, після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: «Встановити заборону приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Віблому Л.З. видавати на ім`я будь-яких осіб свідоцтва про право власності на спадщину в межах процедури оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виправлено допущену в ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2024 року описку, вказавши в другому абзаці реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ОСОБА_3 , а саме: ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Обидві ухвали суду оскаржила відповідач ОСОБА_6 , просить їх скасувати з підстав порушення норм процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову та заяви про прийняття додаткового судового рішення – відмовити.

Зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, судом першої інстанції не враховано, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, і рішення за таким позовом не потребує виконання, його значення полягає лише у констатації факту, тому в даній справі не може бути утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Додає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували про наявність спору між сторонами щодо спадкового майна, а також те, що нотаріусом вчинялись будь-які дії, спрямовані на видачу свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній нотаріусом після смерті ОСОБА_3 .

Окрім того, зауважує, що позивач сама стверджувала, що на момент подання заяви про забезпечення позову їй не було відомо, в якого саме нотаріуса відкрита спадкова справа, відтак, при поданні заяви про забезпечення позову позивач (згідно її прояснень) не володіла інформацією, чи відкрита спадкова справа та чи взагалі можливі будь-які спори щодо спадкового майна.

Наголошує, що доводи позивачки, якими вона обгрунтовує необхідність забезпечення позову, грунтуються виключно на її припущеннях, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Вважає, що подаючи заяву про прийняття додаткової ухвали, позивачка фактично заявляє нові обставини та наводить доводи, які не зазначались нею у первинній заяві від 12.01.2024 року, що безумовно суперечить нормам статті 270 ЦПК України.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи після заявлених клопотань сторін про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, жодних клопотань до суду не подавали, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.11.2024 року, є дата складення повного судового рішення – 06.12.2024 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Перелік видів забезпечення позову визначений статтею 150 ЦПК України.

Так, зокрема, згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, передбачений п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.п.4, 10) роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником всього нерухомого майна, на яке накладено арешт, вказаний ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відомостей про те, що все арештоване майно належить відповідачці та/або підлягає їй передачі, в матеріалах справи немає.

Окрім того, предметом спору за позовними вимогами позивачки є встановлення батьківства ОСОБА_3 щодо дітей позивачки, однак, жодних майнових вимог, в тому числі й з приводу арештованого майна та/або грошових коштів, у даній справі не заявлено.

Також необхідно зазначити, що навіть немайнові вимоги позивачки не заявлені в даній справі відносно майна, на яке вона просила накласти арешт та щодо якого встановити заборону на вчинення дій порядку забезпечення свого позову.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи сторони позивача та відповідні їм висновки суду першої інстанції про те, що невжиття вказаних видів забезпечення позову ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки вжиті заходи забезпечення позову повинні забезпечувати виконання майбутнього рішення саме в тій справі, в якій вони застосовуються, а також ефективний захист та поновлення прав позивача, про захист та поновлення яких позивач звертається до суду саме в даній справі, а не будь-якій іншій.

Так, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 у справі №910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

       В даній справі позивачка звернулась до суду лише з позовними вимогами немайнового характеру, зокрема, про встановлення факту батьківства спадкодавця відносно її дітей, який у даному судовому провадженні не пов`язується з вирішенням питання про долю спадкового майна та/або оспорюванням права відповідачки на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 .

Отже, предметом даного спору є лише встановлення юридичного факту з метою реалізації в майбутньому прав, зокрема, тих, які пов`язані із спадковим майном.

Окрім того, відомостей про те, що обтяжене майно належить відповідачці та/або підлягає передачі їй, в матеріалах справи немає, відтак, відсутні підстави для обгрунтованого припущення про можливість розпорядження відповідачкою спадковим майном у спосіб його відчуження іншим особам.

Тому, враховуючи, що предметом даного спору є лише немайнові вимоги, а від вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спадкове майно, яке не належить на праві власності відповідачці, та/або встановлення заборони на вчинення нотаріальних дій щодо спадкового майна, абсолютно не залежить виконання рішення та/або ефективний захист/поновлення прав позивача за наслідками розгляду даної справи в межах одного цього судового провадження, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність визначених процесуальним законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просила позивачка у своїй заяві, тому оскаржувані ухвали підлягають скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивачки про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 січня 2024 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2024 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні вимог за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову в даній справі – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 грудня 2024 року.

Головуючий                                        С.М. Бойко

Судді:                                                С.М. Копняк

                                А.В. Ніткевич