2-а-2662/11

ПОСТАНОВА

Іменем УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року суддя Ворошиловського  районного  суду м. Донецька Цукуров В.П., розглянувши в порядку скороченого провадження справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсаційних грошових виплат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом  до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсаційних грошових виплат, посилаючись на наступні обставини.

Позивач має статус громадянина, постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом 3 групи, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради.

Позивач має дитину ОСОБА_2, 1994 року народження.

Відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачка має право на отримання щомісячної грошової компенсації на дитину у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.

За період з 2009 по 2011 роки позивачу була сплачена зазначена компенсація у розмірі 16, 50 гривень за кожний рік.

Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради із заявою про перерахунок та доплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2011 роки у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.

Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради відмовило у здійсненні вищевказаного перерахунку, посилаючись на те, що допомога виплачена в повному обсязі. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 щомісячна грошова компенсація на дитину встановлена у розмірі 16,50 гривень.

        Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач просить стягнути на його користь з відповідача недоотримані суми компенсаційних витрат на  дитину за 2009, 2010, 2011 роки у розмірі 6995,00 гривень та зобов’язати у подальшому здійснювати зазначені виплати у розмірі, встановленому п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до посвідчення Громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) Серії НОМЕР_2, виданого 22.08.2008 року, ОСОБА_1 має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач має дитину ОСОБА_2, 1994 року народження, яка згідно з Посвідченням серії НОМЕР_1, виданого 23.02.1995 року, має статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

15 березня 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та доплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2011 роки у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.

Листом №01/1-22-0129 від 04.02.2011 року Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної у м. Донецьку ради відмовило у здійсненні вищевказаного перерахунку, посилаючись на те, що допомога виплачена в повному обсязі. Відмова обґрунтована тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 щомісячна грошова компенсація на дитину встановлена у розмірі 16,50 гривень.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 8 Конституції України закони і нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, норми Конституції є нормами прямої дії.

Стаття 22 Конституції України міститься у розділі II, в якому закріплено основні права і свободи людини і громадянина. Право на пенсійне забезпечення особи є складовою права на соціальний захист, передбаченого Конституцією України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач має право на отримання щомісячної грошової компенсації на дитину у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати.

Постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостою статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акта Конституції або Закону України суд повинен застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 30 ЗУ «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»виключно законами України встановлюється мінімальний розмір заробітної плати.

Так, на момент виплати компенсації розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України «Про державний бюджет України», у січні 2009 року становив 605 гривень, у квітні 2009 року –625 гривень, у липні 2009 року –630 гривень, у грудні 2009 року –669 гривень, у січні 2010 року –869 гривень, у квітні 2010 року –884 гривень, у лютому 2011 року - 941 гривня.

Виходячи з викладеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги

Згідно п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Конституції України, положеннями  Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 2, 9, 17, 71, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсаційних грошових виплат - задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та доплаті недоотриманої суми грошової компенсації за 2009, 2010 та 2011 роки у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати, неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої грошової компенсації за 2009, 2010 та 2011 роки у розмірі 6995 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду  через Ворошиловський районний суд  м. Донецька  протягом  десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова надрукована у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                                             В.П. Цукуров