2-1825/11  

РІШЕННЯ

Іменем  України

30 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Цукурова В.П.,

при секретарі –Кривошей Г.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

05.11.2009 р. він надав у ремонт до сервісного центру відповідача відеокамеру Саnon МV 800I, та сплатив попередню оплату за ремонт у розмірі 250 грн., при чому спочатку йому не було надано жодного розрахункового документу про внесення попередньої оплати. Причиною надання у ремонт вказаної відеокамери був недіючий порт DV.

Відеокамера йому була повернена на лише 13.05.2010 р., ним було сплачено решту сплати за ремонт у розмірі 790 грн. та був відданий гарантійний сервісний талон, згідно якого на встановлене обладнання було встановлено гарантійний термін у 30 діб. Знов же ніякого розрахункового документа йому не було надано. Він був змушений з 13.05.2010 р. по 15.05.2010 р. неодноразово звертатися до відповідача з вимогою про надання йому розрахункового документа. Лише 15.05.2010 р. йому було видано 2 розрахункових документа на 250 грн. та 790 грн.

Проте після отримання з ремонту вказаної відеокамери нібито замінене обладнання у відеокамері не працювало.

На його вимогу знову замінити недієздатний комплектуючий виріб з боку відповідача було відмовлено. Задля доведення недієздатності нібито полагодженого DV-порту він 17.05.2010 р. був змушений звернутися до іншої сервісної установи та отримати там технічний висновок про недієздатність порту. За проведення цієї технічної експертизи ним було сплачено 120 грн.

Після надання відповідачу цього висновку про недієздатність DV-порту з боку відповідача знов же було відмовлено у проведенні заміни недієздатного комплектуючого виробу.

26.05.2010 р. він звернувся до Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів зі скаргою на відповідача. 24.06.2010 р. він отримав лист від Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів, в якому йому повідомили, що приписом управління від 07.06.2010 р. № 107 відповідача було зобов'язано виконати законні вимоги позивача. Але ніяких грошей від відповідача він не отримав.

Вважає, що неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо ремонту відеокамери та безпідставною відмовою у повторній заміні недієздатного комплектуючого виробу йому нанесено збитків на суму 1160 грн. Крім цього, відповідач нібито ремонтував відеокамеру з 05.11.2009 р. по дату повернення (13.05.2010 р.) , та повернув йому її у попередньому недієздатному стані. Увесь цей період він не мав змоги користуватися цією відеокамерою, що на його думку, окрім матеріальної шкоди, також заподіяло йому і моральної шкоди, яку він оцінює в 5000 грн. На теперішній час відеокамера досі знаходиться у недієздатному стані.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду 1160 грн., моральну шкоду 5000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 просив позов задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судовому засіданні, не оспорюючи фактичних обставин справи, позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. Пояснив, що у випадку надання позивачем відеокамери з відповідним шнуром, її буде відремонтовано, оскільки послуги з ремонту вже оплачені.

Вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що 05.11.2009 р. ОСОБА_3 звернувся до сервісного центру з ремонту мобільних телефонів та імпортної електронної апаратури ПП ОСОБА_2, надав в ремонт до сервісного центру відеокамеру Саnon MV 8001, у зв'язку з тим, що не працював DV-порт. За ремонт позивач сплатив попередню оплату 250 грн.

Відеокамера була йому повернена лише 13.05.2010 р., ним було сплачено решту оплати за ремонт у розмірі 790 грн. та був наданий гарантійний сервісний талон, згідно якого на встановлене обладнання було встановлено гарантійний термін у 30 діб. (а.с.4)

Ніяких розрахункових документів позивачеві не було надано при оплаті сум, а лише після його звернення на його вимогу надано 2 розрахункових документа від 15.05.10 р. на 250 грн. та від 14.05.2010 р. на 790 грн. (а.с.4). Однак після повернення відеокамери з ремонт DV-порт не працював.

Оскільки гарантійним сервісним талоном від 13.05.2010 р. передбачений гарантійний термін 30 діб, позивач знов звернувся до відповідача з приводу ремонту відеокамери, однак отримав відмову в цьому.  У зв'язку з цим позивач змушений був звернутися до ТОВ НПП «Амі»з приводу діагностики відеокамери. Актом технічного висновку від 17.05.2010 р. підтверджено відсутність працездатності DV-порту відеокамери Саnon МV 8001, яка належить ОСОБА_3 (а.с.5).

У зв'язку з цим позивачем понесені додаткові витрати в сумі 120 грн. по сплаті послуг ТОВ НПП «Амі»(а.с.4).

Приписом Головного Донецького обласного управління у справах захисту прав споживачів № 107 від 07.06.2010 р. зобов'язано ФОП ОСОБА_2 вжити невідкладні заходи щодо задоволення законних вимог споживача ОСОБА_3 стосовно повернення споживачу сплачених ним коштів у сумі 1040 грн. (а.с.7). Однак, грошові кошти ОСОБА_3 не були повернені.

Згідно ч.2 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Частино 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: 1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; 2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); 3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; 4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; 5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Згідно ч. 1,2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»від 12.04.96 року визначено, що споживачем, права  якого  захищаються  на підставі Закону,  є лише  громадянин  (фізична  особа),  котрий  придбаває,  замовляє, використовує  або  має  намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових  потреб.  Закон  регулює  відносини споживача  з  підприємством, установою, організацією   чи громадянином-підприємцем,  які виготовляють  та  продають  товари, виконують  роботи і надають послуги,  незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. Отже, позивач є споживачем, який замовив послуги з ремонту відеокамери.

У зв'язку з  викладеним, суд дійшов висновку, що позовні  вимоги ОСОБА_3 про  стягнення матеріальної шкоди в сумі 1160 грн. підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень не підлягають задоволенню, оскільки Законом України «Про захист прав споживачів»передбачено відшкодування моральної шкоди лише у випадку заподіяння шкоди, завданої життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, а така шкода позивачу не завдана.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем при пред'явленні позову сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.

Згідно ч. З ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивача згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнено від сплати судового збору, тому, з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору 51 грн.

На підставі ст.ст. 14. 24 Закону України «Про захист прав споживачів та керуючись ст.ст. 5, 60, 88, 213-215. 224 ЦПК України, суд,На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 59, 60, 212-215, 224 ЦПК України, ст. ст.  208, 218 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду 1160 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень, а всього 1280 гривень. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору 51 грн. (п'ятдесят одна гривня 00 копійок)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду  може  бути  подано  через  Ворошиловський районний суд м. Донецька до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної  сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного

суду м. Донецька                                                                                                   В.П. Цукуров