КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.09.2011 № 12/5026/1006/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2. – представники за дов.
від відповідача: ОСОБА_3 дов. від 09.03.2011 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”
на рішення Господарського суду Черкаської області
від 07.06.2011 року
у справі № 12/5026/1006/2011 (суддя Грачова В.М.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю
“Агрофірма “АгроМакс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”
про розірвання договору
СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:
На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “АгроМакс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” про розірвання договору № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.03.2008 року, укладеного між ними, на підставі ст. 652 ЦК України з мотивів істотної зміни обставин, та відшкодування судових витрат.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 р. у справі 12/5026/1006/2011 позов задоволено повністю. Розірвано договір № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.03.2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроМакс»і товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро».
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що виконання наказу господарського суду Черкаської області №16/205 позивачем неможливе внаслідок інфляційних процесів в країні та світової економічної кризи, які сторони при укладанні договору передбачити не могли. Крім цього, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців серії АЕ № 599265 від 01.06.2011 року вбачається, що стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»порушено справу про банкрутство. Отже, вимога позивача про розірвання спірного договору відповідає приписам ст.ст. 16, 652 ч. 2 ЦК України, є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 р. у справі №12/5026/1006/2011, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що небажаючи виконувати наказ господарського суду Черкаської області №16/205, позивач намагається уникнути виконання взятих на себе за договором зобов’язань.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2011 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/7 від 27.07.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №12/5026/1006/2011 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Іваненко Я.Л. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представників відповідача, колегією суддів ухвалою від 27.07.2011 року розгляд справи було відкладено на 07.09.2011 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/38 від 05.09.2011 року у зв’язку з виробничою необхідністю – у зв’язку з зайнятістю судді Іваненко Я.Л. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №12/5026/1006/2011 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді – Тищенко О.В., суддів Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуального кодексу України, статтею 29 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, на підставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зборів суддів Київського апеляційного господарського суду, оформленого протоколом від 28.01.2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м Черкаської області від 07.06.2011 року у справі №12/5026/1006/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 року у справі №12/5026/1006/2011.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
18.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро”(продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “АгроМакс” укладено договір № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.
Згідно п.1.1 Договору визначаються умови купівлі-продажу засобів захисту рослин(товар) на умовах відстрочення платежу.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку неотримання коштів в термін, що вказаний у п. 5.3 Договору, продавець (відповідач) має право розірвати договір в односторонньому порядку та вважати таким, що припинив свою дію.
Термін (строк) дії договору сторони не визначили.
У зв’язку з порушенням термінів оплати за договором № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу відповідач звернувся з позовом до Господарського суду Черкаської області про стягнення з позивача заборгованості та штрафних санкцій.
05.03.2009 року Господарським судом Черкаської області прийнято рішення, яким стягнуто з позивача на користь відповідача 100021,39грн.- основного боргу, 10,00грн. – пені, 1301,56 грн. – 3% річних, 6720,68грн.- інфляції, 10 грн. штрафу, 2187,77 грн. державного мита та 83,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарського суду Черкаської області від 05.03.2009 року у справі № 16/205 судом 16.03.2009 року видано наказ про стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АгроМакс»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» 100021,39 грн. основного боргу, 10 грн. пені, 1301,56 грн. 3% річних, 6720,68 грн. втрат від інфляції, 10 грн. штрафу, 2187,77 грн. державного мита та 83,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач зазначає, що виконання наказу суду позивачем неможливе внаслідок інфляційних процесів в країні та світової економічної кризи, які сторони при укладанні договору передбачити не могли. Крім цього, із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЕ № 599265 від 01.06.2011 року вбачається, що стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро»порушено справу про банкрутство. У зв’язку з викладеним, позивач просить розірвати спірний договір на підставі ст. 652 ЦК України з мотивів істотної зміни обставин.
Оцінюючи докази наявні в матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивачем зазначений порядок розірвання договору № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу не дотриманий, матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачеві вимоги (пропозиції) щодо розірвання спірного договору.
Одностороння відмова від зобов’язання або зміна його умов а також зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку відповідно до статей 525 Цивільного кодексу України, 188 та 193 Господарського кодексу України не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, законодавець визначив, що договір може бути розірвано за загальним правилом за згодою його сторін. Про зміну та розірвання договору сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд незалежно від наявності підставі порушення договору. Сторони можуть бути позбавлені права на розірвання договору на свій розсуд у випадках передбачених законом. Хоча ч. 1 даної статті вказує на підстави зміни та розірвання договору, наявність яких логічно і дає можливість для здійснення зміни або розірвання договору, варто зазначити, що відсутність підстав для розірвання та зміни договору, не може обмежувати свободу сторін на власний розсуд домовитися про розірвання або зміну договору, якщо звичайно законом не заборонено змінювати або розривати той чи інший врегульований ним договір. Якщо заборони щодо розірвання та зміни договору, що врегульований законом (поіменованого договору), не існує, єдиною підставою для розірвання та зміни договору є факт згоди обох сторін про його зміну та розірвання. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об'єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору. Настання названих наслідків може мати місце після вчинення сторонами договору, або лише однією із сторін договору, визначених законом правових дій: домовитись про розірвання або зміну та надати згоду на розірвання або зміну договору, відмовитися від договору на свій розсуд шляхом вчинення одностороннього правочину, змінити договір шляхом вчинення одностороннього правочину, заявити вимогу до суду про розірвання договору за наявності передбачених договором або законом підстав для зміни та розірвання. Загалом можна визначити три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що виконання наказу суду позивачем неможливе внаслідок інфляційних процесів в країні та світової економічної кризи, які сторони при укладанні договору передбачити не могли. У зв’язку з викладеним, позивач просить розірвати спірний договір на підставі ст. 652 ЦК України з мотивів істотної зміни обставин.
Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання спірного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Позивачем не доведено, що сторони при укладенні спірного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин (інфляційні процеси в країні та світова економічна криза) не настане.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належних доказів істотної зміни обставин у відповідності до ст. 652 ЦК України, позивачем суду не надано.
Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Позивач не довів факт істотного порушення відповідачем умов договору або інших підстав з якими закон пов’язує настання правових наслідків у вигляді розірвання договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про розірвання договору № 2-Д 08/1 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 10.03.2008 року на підставі ст. 652 ЦК України з мотивів істотної зміни обставин, є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 року у справі №12/5026/1006/2011 скасуванню.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.
Згідно статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.
Відповідачем при зверненні до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою було зайво сплачено державне мито у більшому розмірі, а саме – 43грн., замість 42, 50 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст.47 Господарського процесуального кодексу України відповідачу підлягає поверненню зайво сплачено державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 0, 50 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.06.2011 року у справі №12/5026/1006/2011 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “АгроМакс” ( 19854, Черкаська обл., с. Великий Хутір, п/р 26003321810604 в АКБ “Національний кредит” м. Канів, МФО 354972, код ЄДРПОУ 32506713) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” ( 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) 42,50грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Повернути довідкою Товариству з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 25591321) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у сумі 0, 50 грн. грн., перераховане до Державного бюджету України згідно платіжного доручення №59 від 17.06.2011р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.
6. Матеріали справи №12/5026/1006/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді