КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.08.2011 № 13/12/1723
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. – представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю,
від третьої особи: представник не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області
на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2011 р.
у справі №13/12/1723 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області
до Публічного акціонерного товариства „Веста-К”
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Золотоніська міська рада
про стягнення 2 069 891,81 грн.,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2 069 891,81 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок забруднення річки Суха Згар наднормативними скидами у період з липня по грудень 2009 року.
Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України (надалі –"ВК України"), ст. 1166 ЦК України, положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37; надалі –"Методика № 37") та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389; надалі –"Методика № 389").
Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
При новому розгляді даної справи рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.06.2011р. у справі №13/12/1723 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі). Однак, третя особа наданим йому процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з’явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника третьої особи.
Згідно із ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Черкаській області підлягає задоволенню, з наступних підстав.
01.07.2007р. між Золотоніською міською радою та ВАТ „Веста” був укладений Договір №71 про передачу на обслуговування ВАТ „Веста” комунального майна, споруд і мереж водовідведення.
Цей Договір діє з 01.07.2007р. до 31.12.2011р. (п.8.1 Договору №71).
Відповідно до п.7.1 Договору №71 за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, згідно з цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Згідно із п.2.1 Договору №71 виконавець (відповідач) виконує обслуговування об’єктів водовідведення згідно „Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”, 1994р.; „Правил приймання стічних вод від підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, 2002р.; „Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення”, 1997р.; Законів України та Рішень міської ради.
Так, ст.21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що виконавець зобов’язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки дотримання ВАТ „Веста” вимог природоохоронного законодавства начальником ДЕІ в Черкаській області було видано направлення на проведення планової перевірки за №582 (т.1 а.с.148).
Державною екологічною інспекцією в Черкаській області з 10 по 18 червня 2010р. проводилась відповідна перевірка. В ході перевірки позивачем був складений акт, в присутності представника ВАТ „Веста”, щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Веста", яким встановлено, що ВАТ "Веста" здійснює відведення зворотних стічних вод м. Золотоноша (господарчо-побутових та промислових) на очисні споруди міста та проводить роботи по їх обслуговуванню. Стічні води після очистки скидаються в р. Суха Згар. Очисні споруди працюють неефективно, що приводить до забруднення річки (т.1 а.с.150-153).
За порушення умов спеціального водокористування та охорони вод (скидання зворотних вод після очисних споруд в р. Суха Згар з перевищенням нормативів скиду забруднюючих речовин), як зазначено в акті дотримання вимог природоохоронного законодавства, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області своїм рішенням № 23 від 08.05.2007 р. припинило право спеціального водокористування підприємства та скасувало дозвіл. Відповідно, водокористування підприємства вважається самовільним, чим порушуються ст.ст. 44, 48, 70 Водного кодексу України (т.1 а.с.150-153).
16.06.2010р. було складено протокол про адміністративне правопорушення №001758, який В.о. Голови правління ВАТ „Веста” Зеррарі Л.В. підписав без заперечень, а також було винесено постанову №002245 від 18.06.2010р. про накладення на В.о. Голови правління ВАТ „Веста” Зеррарі Л.В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн., який ним був сплачений, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення №286 від 07.07.2010р. В матеріалах справи відсутні докази оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення.
З огляду на дане, Інспекцією згідно норм Методики № 37 та Методики № 389 розраховано розмір збитку, завданого відповідачем забрудненням р. Суха Згар зворотними водами внаслідок несанкціонованого скиду за період липень - грудень 2009 року в сумі 2 069 891,81 грн., яку і заявлено до стягнення.
Колегія суддів зазначає, що підставами цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди водним об’єктам внаслідок самовільного скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами є ст.ст. 44, 48, 49, 70, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Так, ст. 44 Водного кодексу України містить перелік обов’язків водокористувачів, до яких віднесено, зокрема, використання води (водних об'єктів) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримання встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; недопущення заподіяння шкоди господарським об’єктам та об’єктам навколишнього природного середовища.
Крім того, до обов’язків водокористувачів вимогами ст. 44 Водного кодексу України віднесено здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу, обов’язковість отримання якого передбачено і ст. 49 Водного кодексу України.
Так само і скидання стічних вод у водні об’єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин (ст. 70 Водного кодексу України).
Здійснення водокористування без дотримання даних норм, тобто порушення водного законодавства, тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України (ст. 110 Водноного кодексу України).
Допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин, інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище, а також перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів та самовільне спеціальне використання природних ресурсів є підставою для дисциплінарної, адміністративної, цивільної і кримінальної відповідальності також і за нормами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов’язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відповідними нормативно-правовими актами, що встановлюють вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовуються при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання природних ресурсів в даному випадку є Методика № 37 та Методика № 389.
Як норми Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", так і зазначені методики оперують поняттям "винної особи", що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.
Так, ст. 22 Цивільного кодексу України закріплює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особи, відшкодовується нею в повному обсязі.
Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках).
Пунктом 1.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України вiд 07.06.2001 року № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно із п.1.3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 року № 02-5/744, розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.
В силу положень статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Матеріалами справи підтверджено факт правопорушення, вчиненого відповідачем внаслідок забруднення річки Суха Згар наднормативними скидами (без дозволу на спеціальне водокористування) забруднюючих речовин зі зворотними водами.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.
З огляду на приписи вищезазначених правових норм та враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної екологічної інспекції у Черкаській області підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню; позов Державної екологічної інспекції у Черкаській області слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.06.2011 року задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Черкаської від 10.06.2011 року у справі №13/12/1723 скасувати.
3. Позов Державної екологічної інспекції у Черкаській області задовольнити.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Веста-К” (19700, Черкаська обл., м.Золотоноша, вул.Садовий проїзд, буд.7, ідентифікаційний код 03356921) на користь місцевого бюджету в особі Державної екологічної інспекції у Черкаській області із зарахуванням на р/р м.Золотоноша, №33119331700007, ОКПО 22808984, отримувач УДК в Золотонівському районі, банк отримувач – ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, код платежу 24062100 – 2 069 891,81 грн. шкоди.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Веста-К” (19700, Черкаська обл., м.Золотоноша, вул.Садовий проїзд, буд.7, ідентифікаційний код 03356921) до державного бюджету 31 048,38 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.
7. Матеріали справи №13/12/1723 направити до Господарського суду Черкаської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
19.09.11 (відправлено)