Дата документу Справа № 22-а-1659/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа №22-а-а1659/11Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондар М.С.
суддів Кухаря С.В., Кочеткової І.В.
при секретарі Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до УПФУ в м. Бердянську Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з названим позовом до УПФУ. Зазначила, що вона має статус дитини війни. Посилаючись на ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 позивач вважав, що має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач не нараховував та не виплачував таку допомогу починаючи з 2006 року.
В зв’язку з чим, ОСОБА_2 просила суд, відновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недораховані суми такої допомоги за починаючи з 2006 року до чинного часу.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2010 року позов задоволено частково.
З даною постановою суду не погодилось УПФУ, яке звернулось в суд з апеляційної скаргою, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просило зазначену постанову скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
В зв’язку з набуттям чинності Закону України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами»справа у відповідності до абзацу одинадцятого пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розглядається апеляційним судом Запорізької області у порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні (а.с. 3).
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік та 2010 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за 2009-2010 роки.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03 березня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України
Головуючий суддя:
Судді: