Справа № 2а-5788/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"25" серпня 2011 р.суддя Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю.С., розглянувши в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про виплату одноразової допомоги на оздоровлення, -     

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та просив зобов’язати відповідача на підставі перерахунку Управління праці та соціального захисту населення в Дарницькому районі м. Києва здійснити виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат. Позовні вимоги мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС його визнано інвалідом другої групи. Відповідно до положень ст. 14 ЗУ № 796-ХІІ, віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно із ст. 48 зазначеного закону йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суддя приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача надіслав до суду письмове заперечення, в якому просив залишити позов без розгляду.

Суддя, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають  задоволенню з наступних підстав.  

Так, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та  у спосіб, визначений Конституцією і законами України. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, суд може визнати протиправними дії суб’єкта владних повноважень та зобов’язати його вчинити певні дії щодо усунення порушень.   

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , його визнано інвалідом другої групи довічно, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 /а.с. 12/.

У відповідності до Закону України від 06.06.1996 р. № 230/96-ВР  «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»частину четверту цієї статті викладено в такій редакції: "Щорічна допомога   на   оздоровлення  виплачується  в  таких розмірах:  інвалідам II групи –п’яти мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії  - чотири мінімальних заробітних плат. Також ст. 48 цього закону доповнено частинами шостою та сьомою такого змісту: "Виплати, зазначені в цій статті, провадяться протягом одного місяця з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної  плати  визначається на момент виплати".   

 Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік»дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.5 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.   

Згідно письмової відповіді представника Київського міського центра по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії отримав ІІ групу інвалідності, у зв’язку з чим у 2010 році йому було нараховано та сплачено  щорічна допомога на оздоровлення згідно Постанови Кабінету Міністрів №936 від 20.09.2005 р., в розмірах затверджених Постановами Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.1995 р. та № 836 від 26.07.1996 р.  /14/.

 За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначенні розміру одноразової компенсації та щорічної грошової допомоги застосуванню підлягає ст. 48  ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови КМУ від 26.07.1996 р. № 836 та від 12.07.2005 р. № 562, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав. Тобто КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної зарплати.

 Зі статі 48 Закону випливає, що під час визначення розміру щорічної грошової допомоги, за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата.

За чинним законодавством розмір мінімальної заробітної плати визначається лише на підставі Закону України, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.  Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як  в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. При розгляді справи "Кечко проти України"  Європейський суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету.  Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату  надбавок, вносячи відповідно зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. При цьому органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Оскільки правові положення, які передбачають виплату  щорічної допомоги на оздоровлення  не скасовані, не змінені і позивач має право на їх отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.  

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне прийняти рішення, яким  зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити позивачу виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2010 рік, з урахуванням проведених виплат.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 50, 63 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про державний бюджет України на 2009  рік" від 26.12.2008 року, рішеннями Конституційного Суду України  від 09.07.2007 року №6-рп та від 22.05.2008 року № 10- рп/2008, суд,-   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про виплату одноразової допомоги на оздоровлення –задовольнити.   

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, відповідно до статі 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.   

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених  частиною четвертою статті 167 цього Кодексу було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після  закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень  повідомлення про можливість  отримання копії постанови суду.

  Суддя