УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "12" вересня 2011 р. Справа № 21/5007/75/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 09.09.11р.;
від відповідача Швець В.І. - директор (паспорт НОМЕР_3 від 24.09.97р.)
розглянув справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) < В особі(назва) >
до Приватного підприємства "Миролюбівське" (с.Миролюбівка Житомирська область)
про стягнення 133120,57 грн.
У відповідності зі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 12.09.11р. оголошувалась перерва до 12год. 50 хв. 12.09.11р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 133120,57 грн., з яких: 117500,00 грн. основної заборгованості, 11033,25 грн. інфляційних та 4587,32 грн. 3% річних.
Представник позивача в судовому засіданні подала заяву від 12.09.11р., згідно якої у зв'язку з неможливістю отримання позивачем підтвердження надіслання відповідачу претензії від 12.04.10р. за №03, просить суд визначати початок перебігу строку сплати відповідачем заборгованості з 20.05.10р., відповідно до дати листа відповідача за №11 про визнання ним заборгованості. Також, у зв'язку із можливим зменшенням інфляційних та річних, врезультаті їх перерахунку, просить суд постановити рішення, в якому, згідно поданого сторонами графіку, сума першого платежу буде зменшена відповідно з проведеним перерахунком (а.с. 54). Позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не заперечив, підтвердив факт отримання від позивача претензії №03 від 12.04.10р., відзиву на позовну заяву на надав.
У судовому засіданні представниками сторін була подана спільна заява від 12.09.11р. (а.с. 55), згідно якої, у зв'язку з визнанням відповідачем позову у повному обсязі, сторони дійшли згоди щодо можливості сплати відповідачем суми боргу трьома рівними частинами, згідно наступного графіку: до 20.09.11р.-44373,52грн.; до 20.10.11р.-44373,52грн.; до 20.11.11р.-44373,52грн.
У відповідності зі ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2009 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець, позивач) та ПП "Миролюбівське" (замовник, відповідач) був укладений договір (а.с.9), за умовами якого замовник наймає зернозбиральні комбайни виконавця на збирання урожаю 2009 року, зокрема, зернових 470 га, вартість збирання - 250 грн. за один гектар (п.1. Договору).
Відповідно до п.2 Договору, замовник зобов'язується надати площі під збирання урожаю в належному стані, а виконавець провести збирання вищезгаданого урожаю технічно-справними зернозбиральними комбайнами з мінімально допустимими втратами, в терміни, зазначені замовником, дизпаливо на виконання робіт надає замовник.
За п.3. Договору, оплата за виконані роботи проводиться замовником згідно цін, визначених в пункті 1 даного Договору та акту виконаних робіт підписаного сторонами, шляхом внесення готівки в касу виконавця або перерахування коштів на рахунок.
На виконання вказаного Договору, позивачем були надані послуги по збиранню урожаю 2009 року зернозбиральними комбайнами, а відповідачем прийняті надані послуги на загальну суму 117500,00грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт по збиранню сільгоспкультур (а.с.10).
Оскільки розрахунки за надані послуги проведено не було, на адресу ПП "Миролюбівське" позивачем була направлена претензія за № 03 від 12.04.10р. з вимогою про сплату в семиденний строк заборгованості у розмірі 117500,00грн. (а.с. 11).
У відповіді на претензію за №11 від 20.05.10р., відповідач повідомив, що претензія буде задоволена з урожаю 2010 року, тому просив надати комбайн для збирання зернових в 2010 році (а.с.12). Однак, станом на день подання позовної заяви відповідач розрахунки не провів, що змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 11033,25грн. інфляційних та 4587,32грн. 3% річних.
Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані, в процесі її розгляду, пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ґрунтує свої вимоги на Договорі від 10.08.09р. (а.с.9), який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Факт надання позивачем послуг, у вказаній ним кількості та вартістю 117500,00грн. підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 25.08.09р. (а.с. 10).
При цьому відповідач не заперечив, щодо надання позивачем послуг на вказану суму, про що свідчить також його підпис в акті та відповідь на претензію (а.с. 12).
Оскільки порядок повернення вищевказаної заборгованості не обумовлений сторонами у договорі, для визначення виникнення у відповідача зобов'язань щодо погашення боргу, слід керуватися положеннями ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, матеріали справи містять претензію позивача від 12.04.10р. (а.с.11) з вимогою про погашення відповідачем заборгованості у семиденний строк з дня отримання претензії, а також відповідь від 20.05.10р. ПП "Миролюбівське" на претензію (а.с.12).
При цьому, оскільки у позивача відсутні докази направлення вказаної претензії відповідачу, а останній не заперечує щодо її отримання у квітні 2010 року, суд погоджується з позицією позивача (а.с.54) щодо визначення початку перебігу строку сплати відповідачем заборгованості з 20.05.10р., тобто з дати, зазначеної ПП "Миролюбівське" у його відповідачі на претензію (а.с.12). Представник відповідача в судовому засіданні проти вказаного також не заперечив.
Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України та заяву позивача, грошове зобов'язання у відповідача в сумі 117500,00грн., виникло з 20.05.10р.
Оскільки на вказану дату відповідач свої зобов'язання не виконав, у нього утворилася перед позивачем заборгованість за виконані роботи, яка на день звернення позивача до суду та на день вирішення спору в суді не змінилася і становить 117500,00грн., що було підтверджено і представником ПП "Миролюбівське" в судовому засіданні (а.с.54).
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 117500,00грн.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 11033,25грн. інфляційних та 4587,32грн. 3% річних (а.с.18), суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача (а.с.18), розмір річних складає 4587,32грн.
Однак, враховуючи що прострочення зобов'язання у відповідача виникло з 20.05.11р., сума 3% річних, згідно здійсненого судом перерахунку, складає 4239,66грн. У стягненні 347,66грн. 3% річних слід відмовити.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних в сумі 11033,25грн., слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж. (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 24.11.2010р. у справі № 21/108-10, від 29.12.2010р. у справі № 33/149-10, від 02.02.2011р. у справі №11/233/10).
Здійснивши перерахунок інфляційних, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав би бути здійснений платіж, а саме з червня 2010 року по липень 2011 року включно, за розрахунком суду сума інфляційних складає 11717,85грн. Однак позивачем заявлено до стягнення 11033,25грн., що є його правом.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 132772,91грн., з яких: 117500,00грн. основного боргу, 4239,66грн. 3% річних та 11033,25грн. інфляційних.
У стягненні 347,66грн. 3% річних суд відмовляє.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Що стосується спільної заяви сторін про розстрочку виконання рішення суду, то відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно якої за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Також, відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, у резолютивній частині рішення вказуються строк сплати грошових сум у разі відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Таким чином, враховуючи наявність спільної заяви сторін про розстрочку виконання рішення суду та відсутність заперечень представника позивача стосовно вказаної заяви, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви про розстрочку виконання даного рішення, в частині сплати 132772,91грн. заборгованості, згідно погодженого графіку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 121 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Миролюбівське" (12453, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Миролюбівка, вул. Петровського, буд.1, код 36297695)
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2 ід. номер НОМЕР_2)
- 117500,00грн. основного боргу;
- 4239,66грн. 3% річних;
- 11033,25грн. інфляційних;
- 1327,73грн. державного мита;
- 235,38грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області в частині сплати 132772,91грн. заборгованості, згідно наступного графіку:
1) до 20.09.11р. - 44025,87грн.;
2) до 20.10.11р. - 44373,52грн.;
3) до 20.11.11р. - 44373,52грн.
4. В частині стягнення 347,66грн. 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суддя Вельмакіна Т.М.
Повне рішення складено 19 вересня 2011 року.
1-до справи; 2,3 - сторонам. < Поле для текста >